Криза трьох років – особливості, прояви, поради батькам

Ось і залишилися позаду безсонні ночі, нескінченні заколисування і тривоги з приводу здоров’я малюка.

Але настає інший етап, не менш складний – період дитячої кризи 3 років і як поводитися батькам зараз, щоб якомога швидше пережити ці випробування?

Вікові кризи – це неминуча стадія розвитку і дорослішання дитини.
Одним з таких моментів є криза 3 років.

Криза трьох років – особливості

Досягнувши трирічного віку, малюк починає усвідомлювати, що він особистість. Дитина розуміє, що вона така ж як і інші люди. Це проявляється виникненням в мові слова «Я». Якщо дитина раніше без проблем говорила про себе в третій особі, називаючи себе по імені, наприклад, вимовляв: «Діма хоче їсти», то тепер це відбувається все рідше і рідше. Разом з цим усвідомленням і приходить криза трьох років. Колись мила крихітка, в цей час може сильно змінитися і перетворитися на впертого і примхливого «нехочуху».

На щастя, дитяча криза трьох років – це мінливе явище, особливо якщо підійти до цього питання грамотно і розібратися, які причини, що викликають таку неадекватну поведінку дитини.

Про початок кризи трьох років свідчить наступне поведінка:

• дитина стає істеричною, навіть без особливої ​​причини;
• спільні відвідування магазинів стають нестерпними, вона постійно вимагає купити що-небудь для себе. В іншому випадку, батьків чекає «показовий виступ» з риданнями і катаннями по підлозі;
• постійно намагається перейти межу дозволеного, перевірити реакцію дорослих, не реагує на заборони або прохання, поняття «не можна» для неї не існує;
• на прогулянці може втекти в протилежний напрямок руху і сховатися;
• відповідає на всі пропозиції негативно, їй все не подобається, вона не бажає підкорятися;
• намагається самостійно одягнутися, поїсти, але зіткнувшись з труднощами або перешкодами, закочує істерику;
• спроби поговорити з дитиною не закінчуються позитивним результатом, вона в будь-якому випадку все робить по-своєму.

Криза 3 років – як вести себе з дитиною

Підготувавшись до нього заздалегідь, батьки не тільки зможуть витерпіти всі капризи малюка з мінімальними психічними втратами для себе, а й допоможуть дитині подолати ці труднощі.

Зміни в поведінці дитини, часом, дуже великі, нерідко викликають подив у тат і мам. Дуже важливо не реагувати на них жорстко, постійно караючи дитину. У подібній ситуації необхідно зрозуміти, що це нормальний розвиток дитини в 3 роки. Вікові кризи зачіпають всіх психічно здорових дітей, ось тільки іноді вони протікають практично непомітно, а іноді, навпаки, тривають дуже довго і проходять важко, доставляючи чимало страждань малюкові. У цей період основна задача батьків – підтримати свого малюка і допомогти максимально безболісно його подолати.

Надайте дитині свободу вибору

Діти в три роки чекають від оточуючих, а особливо від батьків, визнання їх самостійності і незалежності, навіть незважаючи на те, що самі до цього ще не готові. Тому для дитини в цьому віці дуже важливо щоб з нею радилися і цікавилися її думкою. Не ставте малюкові ультиматуми, підійдіть до постановки своїх прохань або побажань винахідливішими.

Непогано працює прийом переключення уваги. Наприклад, ви збираєтеся відвідати сестру, але підозрюєте, що на вашу пропозицію малюк може відповісти відмовою, тоді просто запропонуйте дитині вибрати одяг, в якому вона поїде в гості. У підсумку увага крихти перемкнеться на вибір відповідного наряду і він не буде думати, їхати йому з вами чи ні.

Деякі батьки використовують прагнення дитини суперечити, собі на користь. Наприклад, плануючи погодувати малюка, пропонують йому відмовитися від обіду. У свою чергу, крихітка, прагнучи заперечити, захоче поїсти. Однак в естетичності використання такого методу досягнення цілей можна засумніватися. Адже, по суті, ви маніпулюєте своїм малюком і постійно його обманюєте. Хіба таке виховання можна назвати прийнятним?

Дайте малюкові відчути себе самостійним

Завжди криза трьох років у дитини проявляється самостійністю. Малюк намагається все робити сам, навіть не дивлячись на те, що його можливості далеко не завжди відповідають його бажанням. Батькам необхідно поставитися з розумінням до подібних прагнень.

Постарайтеся проявляти більше гнучкості у вихованні, не бійтеся дещо розширити обов’язки і права крихти, дайте відчути йому самостійність, звичайно, тільки в розумних межах, певні межі, все ж, повинні існувати. Просіть іноді його про допомогу або давайте якісь прості доручення. Якщо ви бачите, що малюк намагається щось зробити сам, але не може з цим впоратися, ненав’язливо допоможіть йому.

Навчіться справлятися з істериками дитини

У зв’язку з кризою, істерики у дитини 3 років – дуже часте явище. Багато батьків просто не знають, що робити і як поводитися в подібних ситуаціях. Не звертати уваги, жаліти, виконувати забаганки або покарати розбурхане дитя? У даній ситуації єдиної поради, яка б підійшла абсолютно всім, на жаль, дати неможливо. Батьки самі повинні вибрати правильну лінію поведінки або стратегію боротьби.

Навчіться відмовляти

Відмовляти своєму коханому малюкові можуть далеко не всі батьки. Проте, вміти говорити чітке «ні» – необхідно кожному дорослому. В будь-якій сім’ї повинні бути встановлені межі, за які виходити ніяк не можна і дитина повинна про них знати.

Чого батькам робити не варто

Щоб ваш чудовий малюк не виріс занадто впертим і неконтрольованим або, навпаки, малоініціативним і безвольним, ніколи не показуйте йому, що його думка нічого не значить і абсолютно вас не хвилює. Не придушуйте прагнення крихти до самостійності, обов’язково довіряйте посильні йому справи. Також не варто постійно лаяти малюка і стояти на своєму, намагаючись зламати його впертість. Це може привести або до того, що дитина просто перестане вас чути, або до виникнення заниженої самооцінки.

Скільки часу триває криза трьох років?

Тривалість цього періоду індивідуальна для кожної дитини і багато в чому залежить від реакції батьків на дитячу поведінку. Деякі діти досить швидко проходять через всі труднощі етапу, інші довго мучаться, намагаючись довести оточуючим свою самостійність.

У будь-якому випадку, криза 3 років вважається відправною точкою формування особистості. Це не перше і не останнє випробування, з яким доведеться зіткнутися кожному з батьків. Дуже важливо в цей період не втрачати самовладання і щиро любити свою дитину, незалежно від її вчинків.