ЩО МОЖНА І КАТЕГОРИЧНО НЕ МОЖНА РОБИТИ У ПРОВІДНУ НЕДІЛЮ?
Провідна неділя у 2019 році припадає на 5 травня.
Провідна або поминальна неділя, проводи, провідки, гробки, опроводи, радониця, дарна неділя, радниця, Томина неділя – все це назви однієї і тої ж традиції – згадувати душі померлих в першу після Великодня неділю, пише 24 канал.
Одне з цих всіх найменувань вважається церковним – йдеться про Томину або Фомину неділю. У писанні йдеться, що один із апостолів, Фома, не повірив у Воскресіння Христа.
“Не повірю, доки не вложу моїх пальців у Його pани”,– сказав апостол.
І тільки після перевірки, він переконався, що Ісус воскрес. Тому весь тиждень, як і останній сьомий день після вознесіння вважається Фоминим.
Обряди та звичаї у пoминальні дні.
Традиції розказують, що на Великдень Бог відпускає душі пoмepлих на землю. До речі, прийнято впродовж тижня після Пасхи виставляти на вікно запалену свічку, щоб душі знайшли дорогу додому, а також кілька крашанок, щоб задовільнити їхній голод. А в поминальну неділю душі повертаються назад на небо. От родичі і приходять на цвuнтар попрощатися. А якщо в цей день іде дощ, то якась із душ ніби-то плаче через те, що Господь її не відпустив за гріхи.
Що робити у поминальні дні?
Але насправді традиція проводів з’явилася раніше християнства і має язичницькі корені. Тому певний час ревні християни активно боролися із таким обрядом. Хоча з часом все ж таки поминальна неділя органічно вписалася у релігійний цикл Великодніх свят.
Радуниця, як ще називають Томину неділю, згадується ще у давньоруських літописах:
Тоді, за язичницькими традиціями, поминали родичів у період весняного відновлення природи. В ті часи це дійство символізувало колообіг “життя-смepть-життя”. Вважалося, що спільна із покiйними трапеза живим додавала впевненості у сьогоденні, а мертвим допомагала заспокоїти дух.
Коли ця традиція перекочувала до християнства, її дещо змінили. Почали відспівувати молитви не тільки в церквах, але й на цвинтaрі. Освячували їжу, а вже тоді, біля мoгил, ділилася свяченою трапезою. Серед особливих страв виокремлюють: паску (можна залишити освячену ще з Великодня), книші, коливо, пироги, фарбували нову порцію крашанок.
Що брати на клaдовище у пoминальні дні?
Коливо – це поминальна страва, яку готують не тільки на Провідки, але і на поминки по тільки-но помepлому родичу. Зазвичай його готують як кутю. Але ще поливають ситою з меду або цукрового сиропу, а потім зверху з родзинок викладають хрестик. Коливо в деяких регіонах України ще називають сито, або канун. Ця страва також має язичницьке коріння, як і сам обряд Гробків, та і Пасхи загалом.
Ще за язичництва господиня, окрім колива, у ці дні готувала страви, які особливо любили помepлі при житті. Усі зносили їжу на клaдoвище, стелили скатертини між могил і ділились між собою стравами.
Провідна неділя: традиції. Що можна і не можна робити у провідну неділю?
Споживати принесені наїдки на клaдовищах продовжують і зараз, вже і в християнстві. Тільки от церква не рекомендує цього робити.
Священики наполягають на тому, що завдання людей під час Радуниці – не наїдатися й напиватися на цвuнтарі, а потім ще й залишати наїдки на мoгилах. Адже це все можуть розтягнути дикі звірі, пташки, безпритульні собаки. Ні, християни мають ділитися з тими, хто потребує. Тому краще віддати кілька пасочок, наприклад, у геріатричний центр, або у притулок для бездомних людей.
І, найголовніше, що церква забороняє робити на Провідну неділю – споживати aлкoгoльні напої на цвинтapі, чим українці часто, навпаки, зловживають.
Традиції поминальної неділі у регіонах України
У деяких містах і селах це роблять взагалі в понеділок одразу після Великодня. Спочатку в церквах проводять спеціальні служби, а потім на цвинтарі збираються родичі. Але, як стверджують самі священнослужителі, це зумовлено скоріше зручністю. Адже на Пасху в українців є три вихідних, і вони можуть собі дозволити приїхати до рідних на клaдoвище без відгулів на роботі.
Окрім цього, у Галичині та Центральній Україні немає звичаю накривати стіл на цвuнтaрі. Зате службу часто правлять одразу на цвuнтaрі у місцевій капличці, після чого священик окроплює мoгили.
А от на Півдні, Поліссі і Закарпатті прийнято встановлювати в цей день столи і лавки біля мoгил родичів і збиратись там за наїдками всією родиною. А напередодні обов’язково приїжджають і прикрашають мoгилки, наводять чистоту. Вінки на пoминальні дні купують заздалегідь, але встановлюють їх на мoгили вже в неділю. Також на Півдні залишають скибочку хліба, яку перед тим посипають сіллю. Вважається, що так годують душі пoмepлих.
На Покутті, Гуцульщині і Буковині прийнято давати за “поману”. “Помана” – це калач. У дарну неділю його дають разом зі свічкою якійсь людині. Важливо, щоб свічка була запалена. Якщо страву віддають родичу, то додається ще хустина. Якщо ж просто знайомому – носовичок. Разом із обрядом дарування промовляють: “Це тобі за “поману” – за Петра”. А отримувач відповідає: “Най Бог прийме”.
На Півдні, до речі, теж існує подібна традиція у поминальні дні. Тільки дають будь-що їстівне. І говорять: “Пом’яніть раба Божого, Валерія”. А відповідають тоді: “Царство небесне рабу Божому, Валерію”.
Релігієзнавці стверджують, що поминальна неділя завжди була особливою. В цей день люди можуть не тільки згадати усіх своїх родичів, але і духовно поєднатися з ними, насититись позитивною енергією і силами для подальшого життя і втілення своїх планів. Тому пропускати можливість вшанувати пам’ять близьких – не варто.
Школярів можуть змусити вчитися влітку: що кажуть у Міносвіти