Пане Президенте України, Володимире Олександровичу. Коли Ви на своїй інавгурації говорили, щоб усі українці поверталися додому, бо вони нам потрібні – я плакала від розчулення. Коли ви говорили, що ми всі – українці, а ми всі, не залежно від походження, мови, віросповідання – УКРАЇНЦІ — я плакала від розчулення.
Коли ви розділили українців на російськомовних і україномовних – ви вилили на мене відро холодної води.
У нашій країні живуть різні національності. Так, за європейськими нормами цих національностей не достатньо, щоб ми були багатонаціональною країною, для цього меншин повинно бути близько 40%, оскільки меншин у нас менше, ми — моноетнічна нація, АЛЕ різні національності у нас Є.
ЧОМУ? ВИ. ЗНОВУ. ПІДНЕСЛИ. ВИЩЕ. ВСІХ. МОВ національних меншин. РОСІЙСЬКУ. МОВУ?
Чому ви не заговорили гагаузькою, кримсько-татарською, болгарською, румунською, польською, німецькою (так, на Кропивниччині є німецькі села), угорською, грецькою, івритом або іншими мовами меншин, а знову ПІДНЕСЛИ над усіма меншинами МОВУ ОДНІЄЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ – російську?
МИ всі – УКРАЇНЦІ. У нас можуть бути різні материнські мови, ми своїми мовами спілкуємося з рідними, друзями, колегами…
Оскільки ми всі – українці, НАС УСІХ ОБ’ЄДНУЄ одна мова – УКРАЇНСЬКА.
ЧОМУ ВИ ТЕЖ НАС РОЗДІЛИЛИ?