facebook

“Не стане плювати отрутою, але буде захищатися”: чому Зеленський розпрощався з Богданом і які наслідки

Звільнення голови Офісу президента Андрія Богдана і призначення на цю посаду Андрія Єрмака чітко показує, що глава держави Володимир Зеленський все ще не усвідомив своєї відповідальності.

Про першу кадрову зміну в президентській команді і негативний баласт, про те, чому Богдан покинув Банкову без жалю її мешканців і зовнішніх спостерігачів, розповіла головний редактор “Дзеркала тижня” Юлія Мостова

На Банковій вляглася буря. Всі повернулися з місць, куди посилали по багато разів на дню. Зник страх бути приниженим в будь-який момент і невроз. Зате тепер у президентський палац подали теплу воду і завезли піну для ванни. Дорогу.

У травні я прогнозувала, що перша кадрова линька в команді президента Зеленського відбудеться до зими. Але оскільки зими не було, линька почалася ближче до весни. У природі звірі знають, навіщо линяти. Судячи з минулих і наміченим кадрових змін, для нашого президента це не питання виживання або переосмислення ролі і відповідальності. Для нього це питання емоційного комфорту.

Сили для несення своєї важкої президентської ноші Зеленський черпає в високому рейтингу довіри і “Братстві Кільця”, покликаному розділити з ним всі тяготи і позбавлення походу. І якщо рейтинг, за яким дуже ретельно стежать, не карлючився, а лише ссутулився – що цілком зрозуміло в країні, де населення перемогло громадян, – то в “Братстві” трапилася біда: гном метає в побратимів, Гендальф шипить: “Націоналізація не пройде!”, ельфи дають квитки “хоббітам” при призначеннях, а Слідопит дотерся з Мордором. Так, і ще з Кличком… Треба було з цим щось робити і Гімлі принесли в жертву.

Відставка Андрія Богдана стала одним з небагатьох подій, позитивно сприйнятих різними таборами українського суспільства. Головний руйнівник сакральності влади не припав до душі ні патріотам, ні фанатам Голобородька. Зеленський скинув частину негативного баласту, і Богдан у ворогах, як в реп’яхах, покинув Банкову без особливого жалю як з боку її мешканців, так і зовнішніх спостерігачів. Але не варто забувати, що він багато зробив для Зеленського, пробивши і реалізувавши ідею дострокових виборів парламенту, перезавантажив ЦВК, включив турборежим в Раді, утримав фракцію від розбирання на олігархічні запчастини, сконструював з комфортних для Зеленського людей подобу системи управління.

Для ексглави ОПУ відставка, остаточне рішення про яку Зеленський прийняв ще в Ватикані, стала несподіванкою. Тепер він скинув тягар відповідальності, але забрав із собою вантаж знань. Не думаю, що Богдан стане плювати отрутою компромату, але захистити себе зуміє.

Прихильники Андрія Богдана вважають, що одним з найбільш серйозних наслідків його відходу стане посилення парламентських позицій Ігоря Коломойського і Арсена Авакова: “Богдана у фракції боялися. У нього було чимало оперативно-технічних можливостей для відстеження рухів довірених менеджерів потенційних скупників. Як тільки вони наближалися до депутатів “Слуги народу” – Богдан бив по руках. Тепер це робити нікому. Від спокус ніхто не захистить. “А” і “Б” залишаться на трубі. Я не виключаю, що через місяць-другий “А” забезпечить собі посаду прем’єра”.

Після відходу Богдана небезпідставно занервували Рябошапка та Касько; зовсім засумував глава НАБУ; головний в ОПУ по судах Смирнов розповів, що духівник на Афоні не радив йому писати заяву про відставку самому.

Прем’єр Гончарук не так сильно прив’язаний до Богдана, як багато хто вважає. Його термін перебування на посаді вимірюється не главами ОПУ, а готовністю Зеленського прийняти рішення про заміну. Для початку Зе повинен зрозуміти: він хоче дорослого прем’єра або Гончарука-2? Він хоче порядку або боїться конкуренції?

Але насправді питання не в тому, хто піде слідом за Богданом. Питання – які вимоги будуть пред’явлені до змінників?

Чи правильним було рішення про відставку Андрія Богдана? На мій погляд, так. І не тільки тому, що Богдана стало занадто багато, а тому, що якості в тому, що він побудував, виявилося занадто мало.

Чи правильним було призначення Андрія Єрмака на посаду керівника президентського штабу з управління країною, яким насправді при президенті Зеленський є ОПУ? На мій погляд, немає. І ось чому. Є дві моделі. Перша, коли президент – досвідчений політик або візіонер – сам генерує ідеї, визначаючи рух країни і держапарату. Незважаючи на те, що Зеленський-сьогоднішній зробив для себе немало відкриттів, в порівнянні із Зеленським-травневим, його особистої експертизи явно не вистачає для цього варіанта. Значить, потрібна друга модель: креативні плюс компетентні люди зі знанням проблематики, бюрократичних ходів і управлінських систем, які повинні професійно організовувати і представляти президенту для рішення кадрові, управлінські, законодавчі ініціативи, володіючи при цьому умінням жорстко контролювати виконання прийнятих рішень і озвучених KPI. Ні Андрій Єрмак, ні Сергій Шефір в умовах держуправління не володіють ні подібним досвідом, ні умінням. А значить, очікувати змін якості роботи влади, дроти якої Зеленський безальтернативно замкнув на собі, не доводиться.

Чи є різниця між двома Андріями? Звичайно є.

Богдан – нестримний хам, Єрмак навчений манерам і маневрів.

Богдан неправдоподібно відкритий і чесний у своїх заявах через абсолютну байдужість до громадської думки. Єрмак, заявивши за день до відставки про відсутність конфлікту між ним і Богданом, публічно бреше разюче легко, і про це варто пам’ятати.

Богдан абсолютно нетерпимий до будь-якого прояву корупції, до якого він не має відношення. Єрмак – дуже комерційний персонаж, який розуміється в розподілі часток.

Обидва Андрія відчувають відразу до правил. Але, якщо Богдан їх ламав і трощив, то Єрмак обтікав, прагнучи не привертати увагу до тихого слалому. Вся команда Зеленського намагається перенести в площину держуправління (включаючи Раду і Кабмін) бізнесовий принцип прийняття рішень. На їхнє переконання, чиновникам важливий процес, а їм – результат. Якась доля правди в цьому є.

Але, по-перше, неякісний склад влади, нехтуючи регламентами, законами, протоколами та дискусіями з опозицією, частіше мультиплікує помилки, ніж точні оперативні рішення.

По-друге, нерідко сьогоднішнє рішення тактичних питань не співвідноситься з усім полем проблематики і шкодить завтрашній ситуації.

Андрій Єрмак бачить великий потенціал в свіжості і привабливості Володимира Зеленського, здатного подібно криголаму розколювати сіру рутину буднів світових лідерів. Цілком можливо, новий глава ОПУ прав. Але криголами не спалюють атомне паливо, борознячи льоди заради власного марнославства. За ними повинні йти сейнери, торгові судна або військові кораблі. А це означає – система, яка продукує цілі, підхоплює і забезпечує реалізацію досягнутих домовленостей. Не чи/або, а і/і. Візит Макрона в Україну перед поїздкою в РФ? Щоб що?.. Зустріч з Трампом? З яким конкретно порядком денним?

Зізнаюся, мені доводилося докладно розмовляти і з Андрієм Богданом, і з Олексієм Гончаруком, і з Андрієм Єрмаком. Всі досить цікаві і недурні люди. Моя мама завжди казала: “Дурень – це просто людина не на своєму місці”. Але не тільки цей спонтанний спогад об’єднує всіх трьох. Ніхто з них жодного разу за час багатогодинних розмов не вимовив слів “країна” або “Україна”. А ось формулювання “не підвести Вову”, “підтримати Вову”, “утримати Вовин рейтинг”, “допомогти Вові” – звучали постійно. Побачивши чимало бояр, з подібним феноменом я стикаюся вперше. Цей “монотеїзм” не залишає місця ні для відповідальності за нас, ні для турботи про нас, ні для милосердя до нас. При всій сентиментальності Зеленського, ця влада – не про людей. У неї немає сил – візіонерських, цивільних, державницьких – вести паству за собою.

Може бути пастух розставив капкани на вовків? Ні. Експертизи з трансфертного ціноутворення експорту як не було, так і немає. Антимонопольний комітет не просто завис – він валяється. В результаті реформ Польща потрапила в ЄС і НАТО, а Україна – в список Forbes. Незграбна промислова приватизація породила касту олігархів, а пропонований до прийняття варіант закону про ринок землі зміцнить і збагатить касту олігархів аграрних, так і не виконавши мрію про наповнення державної скарбниці мільярдами доларів. Конкуренції з боку іноземних інвестицій місцеві господарі життя не бояться: інструментів для інвестування немає; захисту власності немає; суди перейшли на госпрозрахунок. “Ви зрозумійте, – пояснювала мені цілком розсудлива людина логіку президента, – Зеленський прийшов на один термін і через чотири роки він хоче повернутися до улюбленої справи – продовжити виступати з “Кварталом”. Для цього потрібен телевізійний майданчик. І він не хоче критично псувати відносини ні з ким з олігархів, здатних, коли прийде час, цей майданчик надати”.

Але справа не тільки в вовках. Пастир йде за паствою, потураючи її бажанням: даючи поліції негласне розпорядження не зупиняти “євробляхи”; закриваючи очі на масове заниження митної вартості імпортних товарів; відкладаючи введення касових апаратів; не розуміючи значення загального декларування; пом’якшуючи відповідальність за неоформлення на роботу і відкладаючи на потім безліч інших болючих, але необхідних рішень. Для державного діяча рейтинг не мета, а засіб. Як нерозумно – розтратити високий рейтинг довіри пацієнта до лікаря на доторканні гангренозних кінцівок.

Заміна Богдана Єрмаком чітко показує, що Зеленський все ще не усвідомив своєї відповідальності. Що комфорт він цінує вище ефективності. Що некомпетентність – куди менший гріх. Що він все ще знімає скетчі, не маючи сценарію для справжнього витвору. Так, власне, і сценариста у нього немає. “Квартал” видавлює будь чужорідне тіло з системи управління трофеєм влади. “Наш президент – дуже влюблива людина. І цього не змінити. Своє завдання на посаді першого помічника я бачу в тому, щоб обмежити наслідки любові до людей”, – сказав Сергій Шефір одному бізнесменові. Ну, з’їли Богдана, який, втім сам кидався на блюдо, а далі що?

Але, власне, навіщо про це замислюватися? Якість роботи влади не усвідомлюється ні її власниками, ні більшістю споживачів цієї якості. Адже порядок денний вже традиційно став обгортковою, а не змістовною. Кого цікавить, про що говорили на Давоських панелях? Кому цікаві проблеми клімату, освіти, загроза втрати 42 відсотків робочих місць в світі до 2022 року в разі відсутності у людей можливості технічно перевчитися? Важливо ж інше: за чий рахунок депутати приїхали до Давосу! Кого цікавлять плінтусний рівень обговорення надважливих економічних проблем країни, шкідливе і безглузде для всіх (крім ворожащіх на інсайдерській інформації Маркарової і Рожкової) коливання курсу валюти, якщо можна рубатися з приводу того, хто зробив/злив запис прем’єрського наради?

Практично нікого не цікавить втрата державою керованості і бутафорність його інститутів. Київ вже не може істотно вплинути на ситуацію в Одесі, Харкові, Сумах чи Львові. Він може лише шамкати безпорадними молочними губернаторами, не розуміючи, як виростити корінних. Безкарна корупція опустилася на середній рівень, і навіть будь-який начальник митної зміни має більше влади, ніж модний глава митниці. Все більше людей в разі крадіжки або нападу не звертаються в поліцію – адже багато в ній сьогодні навіть за хабарі не можуть зробити того, що лінувалися робити вчорашні. Справедливість відновлюють бандити, що збилися в зграї, колишні міліціонери або не знайшли себе в мирному житті АТОшники. Рідкісна дитина в обласному центрі не користується послугами репетитора, компенсуючи недодане учителем. Кожен, хто має хоч найменшу можливість, шукає альтернативу державному фахівцю в приватній клініці. А де ми знайдемо заміну атомникам, кількість і кваліфікація яких утримуються на червоній лінії доклав колосальних зусиль? Як захистимося від жлобів, які заощаджують на ремонті і технічному огляді літаків? Чим компенсуємо зниження рівня мосто- і домобудівників, вимушених працювати ні з ким треба, а з тим, хто залишився?

Для усвідомлення і спроби вирішення всіх цих питань Зеленському мало зміни голови офісу. Потрібне кардинальне перезавантаження як офісу, так і Кабміну. Адже поки що, коронавірус – це про владу: на голові – корона, а країною керує колонія найпростіших з високоймовірним летальним результатом для організму, в якому вона розмістилася.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

загрузка...
“Не стане плювати отрутою, але буде захищатися”: чому Зеленський розпрощався з Богданом і які наслідки