Під час карантину була не зовсім дистанційна освіта, а здебільшого вимушені кроки через загрозу захворюваності, вважає Дарина Міріко.
Україна разом з усім світом стикнулася із серйозним випробуванням під назвою COVID-19. Карантинні обмеження спровокували зміни у кожній сфері людського життя, зокрема й у сфері освіти. Вимушений перехід на дистанційну форму навчання продемонстрував безліч проблем, на які раніше не зверталося належної уваги: відсутність матеріально-технічної бази, відповідної підготовки вчителів, брак єдиної електронної освітньої платформи тощо.
Здебільшого незадоволенні результатами онлайн-навчання, освітяни зареєстрували електронну петицію з вимогою заборонити дистанційну освіту. Чи дійсно це доречно, та у чому якісні переваги дистанційного формату навчання, на своїй сторінці у фейсбуці розповідає Дарина Міріко, викладачка, консультантка з питань освіти.
Уже у кількох групах у фейсбуці та у шкільних батьківських чатах бачу петицію проти дистанційної освіти. Я розумію батьків, яким важко далося навчання дітей під час карантину, але пропоную спокійно і виважено, з різних боків, розглянути це питання.
Думаю, для вас не секрет, що всі питання, що стосуються освіти в Україні, регулюються Конституцією та Законом про освіту. У 2016 році був прийнятий новий закон, і він набагато більше відповідає вимогам часу, нашого суспільства та дає більше свободи батькам у виборі освіти – а освітнім закладам – більше свободи у наданні освітніх послуг. Так от, у статті 9 закону про освіту перераховуються форми здобуття освіти.
Те, що відомо авторам вищезгаданої петиції – це очна (денна) форма навчання. Але на ній світ клином не зійшовся. Наприклад, новий закон, нарешті, врахував права дітей-хоумскулерів, сімей, яких не влаштовує наявна державна система освіти, і дав можливість абсолютно легально:
займатися вдома;
відвідувати альтернативні школи;
вчитися екстерном;
вчитися дистанційно.
Раніше, щоб законно оформити дитину на екстернат, треба було мати серйозні причини, наприклад, якусь хворобу. А такої форми як домашня не існувало зовсім. Зараз абсолютно здорові діти можуть вчитися дома, або дистанційно, або екстернатом.
Спочатку дам повний перелік форм освіти, а потім докладніше розкажу про ті, що нас цікавлять стосовно школярів.
Отже, форми освіти, передбачені Законом про освіту: очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева, екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, дуальна, освіта на робочому місці.
Цей закон регулює всі ланки освіти, зокрема й вищу та професійну, тому розглянемо лише ті форми, які стосуються школярів.
З очною денною все зрозуміло – це звичне для нас навчання у державній школі. Але не всіх дітей та батьків влаштовує така шкільна освіта. Це не тільки через булінг, не тільки через стан здоров’я дитини. Це перевантаження дітей домашніми завданнями, хронічний недосип та втома, це вчителі, які кричать на дітей, або вчителі, які нецікаво викладають, просто відбуваючи свої уроки.
Якщо родина має хоч якісь кошти, то намагається перевести дитину в приватний сектор. Ціни тут різні. Є дуже дорогі школи повного дня з гуртками після обіду, а є відносно недорогі маленькі альтернативні школи.
Є школи, які надають послуги екстернату. Екстернат – це така форма, коли дитина вчиться де хоче і як хоче – це на розсуд батьків, але має здати певні контрольні роботи, щоб отримати річну атестацію. Екстернати є приватні (платні) та державні (безкоштовні).
Тепер про дистанційну освіту. Це освіта на відстані, і можлива вона завдяки інтернету та різним хмарним технологіям. Заклад освіти, який надає цю послугу, створює на якійсь платформі певну систему з можливостями:
щоб учень отримав інформацію за новою темою;
міг поставити питання вчителю;
міг спілкуватися з іншими учнями у чаті;
виконати письмові завдання, при потребі зробити фото, аудіо та відео та відправити вчителю;
отримати зворотний зв’язок від вчителя;
можливість батькам віддалено слідкувати за виконаними завданнями та оцінками учня;
електронний щоденник, де батьки можуть побачити всі теми з усіх предметів, пройдені та непройдені уроки та оцінки дитини.
Таке навчання відбувається кожного дня, а команда вчителів працює разом з айтішніками, щоб виправляти помилки та покращувати процес навчання. До речі, коштує це не дорого порівнюючи з приватними школами повного дня.
Насправді, є чимало дітей, яким підходить такий режим та спосіб життя:
Тим, кому далеко добиратися до школи.
Тим, хто не витримує жорсткого графіка та розкладу, фрілансери в душі.
Глибокі інтроверти, які важко витримують шум та гамір школи.
Та багато хто. Бо ж люди різні. І це – ключове. Єдина умова: нормальний інтернет та планшет або комп’ютер.
Ви спитаєте – чи може дитина себе організувати? Чи потрібно, щоб поруч сиділа мама? Як мама, чия дитина вчиться дистанційно, скажу – так, можливо, але не для всіх. Бо, повторюю, люди різні. Але, якщо ви привчили дитину, що всі домашні завдання вона робить тільки з вами, то – ні. Треба вчити дитину самостійності. І це стосується абсолютно всіх.
Хочу зосередитися на думці, що дистанційна освіта – одна з форм освіти, передбачена законом, і люди, які підписують ту петицію, фактично:
вимагають змінити закон;
утискають права тих дітей, які хочуть вчитися дистанційно.
Тепер – що стосується карантину. Це була не зовсім дистанційна освіта, по-перше, а вимушені кроки через загрозу захворюваності. У вчителів не було досвіду – як це робити, тому було багато помилок.
У багатьох дітей немає навички вчитися самостійно, без батьків – і це провина та відповідальність батьків, вибачте за наїзд. Так, є невеликий відсоток дітей, які не можуть вчитися самостійно, як правило, це діти з особливими освітніми потребами. Я маю таку дитину і знаю, як це. Але здорова нормально розвинена дитина має привчатися самостійності. Їй не потрібні милиці.
Нормально, якщо у дитини щось не вийшло, і вона просить допомогу дорослого. Підказати, як зайти на сайт, що мається на увазі у питанні задачі, або як саме зробити вправу з мови – це нормально, і дитину потрібно підтримувати. Але не робити домашнє замість неї.
І, так, безумовно, нам всім було важко пережити цю весну. Важко рости й набувати досвіду, важко відмовитися від звичних речей. Але я хочу почути про альтернативи: як автори петиції пропонують організувати освітній процес в умовах карантину?
“Зараз найкращий момент для цього”: Синод УГКЦ прийняв рішення щодо святкування Різдва 25 грудня