Понад 2700 тонн конфіскованої з судна селітри зберігалися на складі шість років. Влада порту попереджала про небезпеку.
“Потрапив я на це судно десь у 2013 році. Я тоді жив в Одесі, одне з агентств запропонувало мені роботу капітаном на Rhosus. Я на ньому до цього працював, приблизно, рік. Відпрацював, приблизно, чотири місяці. Пароходик, звичайно, не дуже зручний, умови важкі, але мені куди подітися? Робота потрібна“, – говорить Прокошев.
Він підтвердив інформацію про те, що судно перевозило нітрат амонію і селітру, але було заарештовано.
“Добрива. З Туреччини ми пішли в Грецію, в Пірей. Стали на рейд, заправилися, замовили те, що нам потрібно на рейс. Гречушкін (власник корабля. – Ред.) все підписав. А коли справа дійшла до отримання замовлення – продовольство, всякі витратні матеріали, – він сам приїхав і багато повернув назад постачальникам, не заплатив. Сказав, грошей немає. З Пірея він погнав нас у Бейрут, взяв на палубу вантаж, щоб додаткові гроші заробити“, – говорить Прокошев.
З Бейрута судно не випустили, але частина команди змогла покинути Ліван.
“Мене, старшого механіка, третього механіка і боцмана, відмовилися випускати. І ми там стирчали 11 місяців! Ні копійки нам не платили. І продукти він нам навіть не купував. Можна сказати, залишив нас у свідомо небезпечній ситуації, прирік на голод. Годував нас порт. Я писав щомісяця Путіну. Писав, що стан у нас гірший, ніж в ув’язнених. Ув’язнений знає, коли він вийде, а ми не знаємо, коли нас випустять! І чи відпустять взагалі! Відповіддю була відписка: ваше звернення відправлено в МЗС”, – розповів капітан.
“Консульство мені сказало: що ти хочеш, щоб Путін направив спецназ, щоб тебе тут з боєм звільняли? Вони могли б найняти адвоката, подати в суд. Але нічого не зробили. В результаті, ми самі продали паливо і найняли адвоката. Він подав до суду на владу Лівану, вони ж не мали права нас тримати, у нас навіть і контракти вже закінчилися. І через суд нам дозволили виїхати“, – додав Прокошев.
Вибори в США: республіканці можуть сповільнити надання зброї Україні