Ця історія сталася три роки тому в місті Дніпро. Подружжя Руслан і Анастасія Оданець разом з дітьми, 3-річної Олесею і 5-річним Радомиром, готувалися до зустрічі Нового року в своєму заміському будинку. До них в гості приїхали куми разом з 14-річною донькою Настею.
Поки жінки поралися на кухні, а чоловіки доводили до ладу невелику парилку, маленькі діти перебували під наглядом Насті. Вони грали біля ялинки, але незабаром Радіку набридло бігати і він попросив старшу дівчинку включити йому комп’ютер.
Настя відлучилася буквально на хвилину, а коли повернулася, маленької Олесі ніде не було, а в кімнаті стояла незвична тиша. Виявилося, що малятко впало в неглибокий басейн, який був розташований за ялинкою. Швидше за все, дівчинка вдарилася головою і втратила свідомість…
Коли батьки знайшли Олесю, вона вже не дихала і у неї не було пульсу. Першою думкою було відразу ж везти її в лікарню, але було ясно, що довезти її не встигнуть… Тоді батько почав самостійно робити доньці штучне дихання і непрямий масаж серця.
«Я ніколи цього не вчився і навіть подумати не міг, що колись мені доведеться це робити. Але в потрібну хвилину в мозку спливла вся інформація, яку я коли-небудь читав чи бачив», – розповів Руслан Оданець.
Швидка допомога приїхала вже через 10 хвилин, і весь цей час батько не припиняв спроб оживити дівчинку. Лише на хвилину він поступився місцем лікаря, який помацав пульс, посвітив ліхтариком в очі і похитав головою: «Пізно».
Руслан відчайдушно просив медиків зробити хоч що-небудь, наприклад застосувати дефібрилятор або зробити укол адреналіну, але ті відповіли відмовою: «Адреналін зараз вже не колють, а дефібрилятора у нас немає…»
В кінці-кінців лікар зглянувся над батьком і почав робити непрямий масаж серця, але ентузіазму вистачило лише на пару хвилин. Потім він подзвонив в міліцію, констатувавши сmерть дитини від ут0плення. Однак батько не здався і почав боротися за життя дівчинки.
Коли бригада медиків виходила з дому, під’їхала друга карета швидкої допомоги, у якій на борту було все необхідне реанімаційне обладнання. Однак лікар першого екіпажу запевнив, що зробив все можливе і дівчинці вже нічого не допоможе…
Про всяк випадок новий лікар помацав пульс дитини і посвітив в очі, але лише підтвердив сmерть дівчинки. Потім доктор відправився надавати допомогу мамі, яка билася в риданнях в сусідній кімнаті…
Як тільки медики відійшли від дівчинки, тато знову почав робити їй штучне дихання і масаж серця. Раптом усередині дівчинки щось заклекотало і батько закричав лікарям: «Вона дихає! Послухайте». Однак ті лише подивилися на нього, як на божевільного і відповіли: «Це повітря виходить з легенів. Не знущайтеся над трупом…»
Працівники швидкої допомоги поїхали, але Руслан не залишав спроб оживити дочка. Раптом пальці тата відчули на шиї невеликий поштовх! У дівчинки з’явився пульс!
Руслан швидко відніс дитину в машину, де її відразу підключили до апарату штучного дихання, зробили укол, і машина рвонула з місця.
Через годину лікар вийшов до батьків Олесі і чесно сказав їм: «Шанси мізерні – один на мільйон. У дитини важка гіп0ксія всіх органів, к0ма третього ступеня, почався набряк головного мозку і легень, та й всі інші органи постраждали. Ці процеси навряд чи оборотні. Але ми зробимо все можливе».
До честі медиків, вони не відмовилися від дівчинки. Лікарі застосували новітні методики і вивели Олесю з к0ми. Втім, стан дівчинки все ще залишалося важким: у неї був набряк головного мозку і легень, а також гіп0ксія всіх органів.
Спочатку дівчинка нічого не бачила, не могла розмовляти і практично не рухалася. Але після кількох курсів лікування справи пішли на лад. «Дочка вже пішла в дитячий сад. Днями у них в групі був ранок, присвячений прощанню з осінню. Олеся співала і танцювала разом з усіма дітками!» – не приховує гордості Руслан.
Спершу глава сімейства хотів засудити лікарів швидкої допомоги, які першими прибули на виклик, але незабаром пробачив їх. «Я поговорив з сином обвинуваченого, який теж працює лікарем, і дізнався, що його батько глибоко кається, але вважає, що ми ніколи не пробачимо настільки серйозний проступок», – розповів Руслан.
«Хлопець розповів, що після того випадку батько вийшов на пенсію і не має навіть грошей, щоб найняти адвоката. Ми з дружиною порадилися і вже на наступне засідання прийшли із заявою про те, що не маємо претензій», – закінчив герой нашої розповіді.
Залишається лише порадіти щасливому фіналу і щиро побажати Олесі та її батькам щастя. А їх історія буде всім нам живим нагадуванням, що ніколи не слід впадати у відчай!
Розшук призовників: чи можуть давати розпорядження територіальні центри комплектації