Екс-керівники Збройних сил України звернулися до президента України Володимира Зеленського. У своєму листі вони зазначили, що в березні 2014 року вище керівництво країни заборонило їм надавати різного роду опір під час анексії Криму.
Відповідний лист опублікував на своїй сторінці в Facebook колишній начальник Генштабу ЗСУ, генерал-полковник Володимир Замана, який сьогодні є підозрюваним у державній зраді за “здачу Криму”.
За фабулою кримінальної справи, Замана, будучи начальником Генштабу, спільно з Віктором Януковичем і його міністрами оборони, “здійснював цілеспрямоване зниження обороноздатності України за допомогою так званого реформування ЗСУ, під час якого необгрунтовано скорочувалася чисельність, розформовувалися окремі військові з’єднання, навмисно змінювалися місця їх дислокації для запобігання здійснення своєчасного реагування на загрози військового характеру. Вчинення таких дій на території Автономної Республіки Крим в подальшому призвело до анексії півострова Російською Федерацією “.
В опублікованому листі ці звинувачення спростовуються. Його підписали генерали армії Кузьмук, Свида, генерал-полковники Лопата, Стеценко, Можаровський, Попко, генерал-лейтенанти Нуруллін, Забродський і віце-адмірал Гайдук.
У документі колишні керівники ЗСУ заявляють, що Замана під час керівництва Генштабом діяв в рамках законів України, рішень уряду, РНБО і указів президента, якими була затверджена стратегія реформи Збройних сил України до 2017 року. В рамках цієї реформи, яку начальник Генштабу мав втілювати в життя, виходячи зі своїх обов’язків, було передбачено скорочення чисельності збройних сил і перехід їх повністю на контрактний спосіб формування. При цьому передбачалося поліпшення якості управління військами і модернізація озброєнь.
Автори листа заявляють, що ці реформи не справили жодного впливу на ситуацію в Криму з початком анексії, так як вище керівництво країни просто заборонило українським військовим давати збройну відсіч Росії на півострові.
Варто зазначити, що ще на початку 20 року, політичний експерт Олександр Кочетков зазначав:
Рішення увійти в Іловайськ було політичним. Тобто, його приймав особисто президент Порошенко і продиктовано воно було прагненням якомога швидше оточити Донецьк і на параді до Дня незалежності рапортувати про чергову перемогу.
Це збігається з твердженнями Геннадія Корбана. Також воно підтверджується рядом волонтерів, та командирів добровольчих батальйонів, які говорять, що агітувати їх на штурм Іловайська приїжджав особисто Валерій Гелетей – тоді міністр оборони і особливо довірена особа.
Також, як зізнається Муженко, після оточення наших сил, вихідні переговори про «ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР» вів Петро Порошенко, очевидно, з Володимиром Путіним. Муженко обговорював з російським начальником генштабу Герасимовим лише технічні деталі. І спочатку начебто йшлося про вихід наших зі зброєю і технікою, а потім їм запропонували виходити без зброї і техніки, тобто, залишити все бойовикам ДНР-ЛНР. І з ризиком вже беззбройними потрапити до них же у полон.
У цих умовах самостійне рішення командувача сектору “Д” Хомчака про прорив з боєм було важким, але правильним. Так, це рішення вело до неминучих втрат, але зберігався бойовий дух ЗСУ і добровольчих батальйонів. В іншому випадку, ганебне складання зброї просто деморалізував би нашу армію і все українське суспільство. А росіяни ж виглядали б великодушними переможцями … Як ми їх сприймаємо після Іловайська – відомо.
Але вкрай важливо прояснити ряд деталей цієї трагедії. Зрозуміло, що виникнення в Україні добровольчого і волонтерського руху просто бісило Кремль, так як перекреслювали всі потуги на швидку і відносно м’яку експансію “русского міра”.
Не секрет, що існування непідконтрольних збройних сотень Майдану викликало у Папки незадоволення ще напередодні його обрання президентом.
Є інфа, що про необхідність згортання цих збройних формувань, з яких потім виросли добровольчі батальйони, йшлося на відомій зустрічі у Відні, де брали участь Порошенко, Фірташ, Кличко і Льовочкін.
Малює гроші і вірить: 5-річна дівчинка з Києва потребує ліків за 6 мільйонів, які врятують їй життя