Більшість родичів та знайомих завжди вважали мене вкрай меркантильною особою. Навіть не пам’ятаю, з чого все почалось, але мені завжди хотілося відчувати себе захищеною і мати хоч якийсь тил. Навіть коли все добре, мені потрібні гарантії та запасні варіанти. Ось така я дивна людина)
Відсутність власного житла мене дуже засмучувала ще з підліткового віку. Жити в майбутньому з батьками в 30 років – це на любителя. А чоловік сьогодні є, а завтра може бути все, що завгодно.
Я навіть заміж не виходила поки остаточно не переконалася, що це саме той чоловік, який мені потрібен. На це мені було потрібно 8 років стосунків. Я вийшла заміж за свого чоловіка вже маючи спільну дворічну дитину. І «вийшла заміж» – це голосно сказано: ми просто розписалися в РАЦСі в будній день, через майже 8 років після початку відносин.
Я була впевнена, що чоловік буде хорошим батьком, але зі шлюбом хотілося почекати. У тому числі тому, що я хотіла купити свою квартиру. Нехай маленьку, нехай не в місті, але свою.
Надивившись на розлучених подруг, змушених ділити житло з колишнім чоловіком, переїхати до батьків або знімати житло, я хотіла мати запасний аеродром. Прийти до батьків з дитиною і валізою – це те, чого я не планувала ніколи.
Я довго збирала на власну квартиру, хоч сума була і не надто велика. З виходом у декрет мої доходи сильно скоротилися, а необхідної суми все не було. Випадок допоміг набрати потрібну суму. Дідусь залишив мені невелику спадщину, реалізувавши яку, я набрала потрібну суму. Разом з моїми заощадженнями грошей якраз вистачило на маленьку двушку на окраїні міста.
Як це змінило моє життя? Однозначно на краще! Я перестала боятися завтрашнього дня. У будь-якій ситуації у мене є куди піти. Це відчуття хоч якогось тилу дало мені дихати вільно. У нас з чоловіком були тимчасові складнощі в стосунках і іноді я думала, що ми розійдемось. Купівля квартири допомогла мені змінити ставлення до розриву. Це вже перестало мене так лякати й дало можливість подивитися на ситуацію з боку і легше ставитися до проблем.
Зараз ми здаємо мою квартиру і це дає нам невеликий додатковий дохід. Думаю, що в подальшому, ця квартира допоможе нам дати дітям вищу освіту. Зараз ці гроші частково йдуть на оплату занять старшого сина з англійської, а решту я відкладаю на рахунок.
Я не знаю, як складеться моя сімейне життя, та й хто може це знати. Але точно знаю, що не робила для себе нічого кращого, ніж покупка власної квартири!))
Екскерівника “християнського товариства” судитимуть за зґвалтування дітей