Що і справді добре у шлюбі – це повна взаємність. Ми дуже легко про це забуваємо, коли прагнемо бути гарними дружинами.
Замість того щоб запитувати себе, що я маю робити для чоловіка, варто запитати, а що він може зробити для мене. Справжня близькість – не в тому, щоб сповнювати чужі мрії. Я не думаю, що ми створюємо сім’ю тільки для того, щоб тільки інші були щасливі.
Запорукою добрих стосунків є взаємність. Якщо лише хтось один із подружжя буде постійно вгадувати побажання іншого із віддачею їх реалізовувати, нічого доброго з того не вийде.
Я думаю, ми вже знаємо, що жeртва – це погана основа щастя.
Але є ще багато жінок, котрі настільки зосереджені на чоловіках, що їм не вистачає часу чи сил думати про себе. Важко побудувати справжнє подружнє щастя, якщо у вас неясне уявлення про те, що робить вас щасливою як особу і жінку.
Коли ми стаємо дружинами – не перестаємо бути жінками. Зі своїми планами, страхами, прагненнями, історією. Можна бути чудовою дружиною – і водночас поганою для самої себе.
Медовий місяць не триватиме вічно. Почуття втрачають свою інтенсивність. Починається повсякденне життя: він більше не дивиться на мене, він менше розмовляє, він вчора щось буркнув, він забув сказати, що у колеги з роботи народилось маля. Більше немає таких зустрічей, немає розмов, і ми наче розуміємо, що це так і виглядає спільне життя, однак тривога все-таки закрадається.
І це так завжди буде? Моя жіноча сила лише буде слабнути? Але ж так хочеться зберегти свіжість почуттів, не перетворитись на просто “жінку”. У паніці кидаємось до вже готових рецептів.
Що робити, щоб не знудився зі мною? Як поводитись, як виглядати? Як діяти?
А чи добре, що я пиляю перед ним нігті, може, йому варто бачити лише красиво нафарбовані?
Сумнівів і питань більшає.
Кожен чоловік уявляє собі стосунки по-різному, та й ті його уявлення з часом змінюються. Якщо постійно намагатимемось “вгадати” бажання чоловіка, то потратимо життя на аналіз, а не переживання дійсності.
Якнайменше живих спонтанних дій – все більше продуманих і просіяних крізь сито страхів вчинків – і з’являється цілий арсенал “жіночих штучок”. Щоби щодня чоловіка здивувати, приємно вразити.
Але ж кому потрібне це ваше шоу? У подружжі найбільш незвиклим є якраз звиклість. І це не буденність, поспіх та рутина. Це уважність, чуттєва щирість і взаємність.
Існує стереотип, що добрі жінки – не нарікають. Бо нарікання, звісно, зовсім не в’яжеться із романтичним і милим образом ідеальної дружини. Однак можна спробувати скаржитись спoкусливо – із взаємною користю.
Як ти сьогодні почуваєшся, бо я – жaхливо. Це певно через ту напругу на роботі. Але якби ти може якось мене по-іншому трохи обійняв сьогодні?
І за мить можеш стати не тільки доброю дружиною, але й тобі може бути добре.
Не будь доброю дружиною!
Поняття доброї дружини не є насправді добрим, доброю є взаємність.
Хочеш подобатись чоловікові настільки, що не помічаєш, як перестаєш подобатись собі.
Дружина дуже часто живе у постійних роздумах. Однак іноді варто зупинитись, щоб перепочити.
Якщо пектиму йому тістечка у неділю – не піде їх їсти до мами. Якщо носитиму довге волосся, хоча марю коротким, подобатимусь йому як дівчина.
І печу йому ті тістечка, і вкладаю волосся, а він – все одно йде до матусі і щораз частіше говорить про якусь Юстину із роботи.
І потім не знаєш, що думати. Бо коли зустрічаєш ту Юстину на якомусь святкування і бачиш, що у неї коротке, тонке волосся, а твій чоловік все одно бачить у ній насамперед жінку!
І коли тобі хочеться мало не ножицями для торту обстригти своє волосся, розумієш.
Що може у Юстини і не дуже гарне волосся, однак прекрасний настрій, бо їй не треба пекти щонеділі тістечка чоловікові. І у неї нема локонів, зате є природна усмішка. Не хоче бути доброю, а просто є такою, як є – любить життя і є доброю, насамперед, для себе.
Не варто шукати рецепту, як стати доброю дружиною, варто мудро подбати про своє особисте щастя. І це – добрий фундамент подружнього щастя.
Відомий волонтер АТО помер у лікарні, з якої його вигнали