Все уявляють жіночу зраду, як злoчин якийсь. Можна подумати, що для чоловіків це, як в магазин сходити. Жінка повинна розуміти і прощати, а ось їй не можна ні в якому разі. А, власне, чому така нерівність? Чому жінкам не можна кохaнців мати, якщо для чоловіків це мало не доблесть?
І ще причини, за якими чоловіки зраджують – це ж курям на сміх! Річ у тім, їм хочеться новизни або підтвердити свої чоловічі достоїнства. А скільки зрад по п’яні або тому, що підвернулася доступна жінка, наприклад, у відрядженні або у відпустці ?! І все це мало нормою вважається, а ми повинні прощати.
Я майже шість років такі заскоки свого благовірного прощала, все думала, ось переказиться і перестане за кожною спідницею бігати. І всі ці роки жила в такій напрузі, що не розкажеш, навіть розлучатися хотіла. А потім подумала – що я даремно мучуся?
У всіх відношеннях, крім бажання «сходити наліво» мій чоловік мене влаштовує повністю: господарський, заробляє, дітей любить, не п’є без міри. А себе я пристойно закинула, все намагалася для сім’ї в першу чергу, а для себе – що залишиться. І зрозуміла я, що життя проходить, а для мене особисто в ньому нічого і не було.
Я собі кохaнця заводити не планувала і не намагалася – воно само собою сталося. Колега по роботі давно до мене клинці підбивав і залицявся. А тут на черговому заході сиділи ми поряд, він мені все шампанське підливав і слова красиві нашіптував, я і подумала – вдома все одно ніхто не чекає: чоловік у відрядженні і напевно час даремно не втрачає, діти у бабусі, а чому б і ні ?! Заодно дізнаюся, що таке – інший чоловік, а то, крім чоловіка, нікого в мене і не було. І, якщо чесно, дуже хотілося помститися чоловікові!
Так почалися наші відносини, а тривають вони вже третій рік. При цьому, я зовсім не збираюся від чоловіка до кохaнця йти – це я йому відразу сказала, та він і не наполягає. Але як тішить і зігріває цей таємний рoман, я й подумати не могла. Я помітила, що помолодшала, сил і енергії додалося, виглядати стала відмінно, так стежу за собою весь час. І вдома стало набагато краще, тому що я ніби як провину відчуваю, і намагаюся все зробити, щоб приємно всім було.
Я до чоловіка свого стала набагато краще ставитися, перестала підозрювати його і пиляти і навіть у чомусь зрозуміла, адже і мені теж з ним вже нудно було – знали один одного, як облуплені, до кожного слова і руху. А тепер я його і подарунками балую, і розуміти краще стала. Раніше я ображалася, що він мені нічого не розповідає, що ні поговорить, зайвого слова не скаже. А тепер стала ставитися до всіх його особливостей терпиміше, перестала претензії пред’являти і смикати через дрібниці.
І ще, не повірите, але я ревнувaти його абсолютно перестала. І, здається мені, що він перестав на інших жінок задивлятися – все більше мені уваги приділяє.
А кохaнець мене багато чому навчив – тому, що жінка повинна бути завжди у формі, завжди бажаною і намагатися подобатися.
Зрештою, нікому нічого поганого ми не зробили, і все так склалося, що всі задоволені. А я ще іноді думаю, що помстилася чоловіку за зрaду, і мені стає легко, що ми квити. Іноді тільки я думаю, що от якби з’єднати цих двох чоловіків в одного, то був би ідеальний варіант.
Про те, що у мене кoхaнець є, жодна жива душа не знає, навіть подрузі не розповідаю, хоча вона, напевно, здогадується, але з припущень фактів не витягнеш! А написала я все це, тому що все читаю, які жінки нещасні, як їхні чоловіки недолюблюють і зраджують. То не обділяйте себе самі, дозвольте кому-небудь вас полюбити і дати те, чого ви позбавлені в сім’ї. І життя іншими фарбами засяє!
І нічого ви ні в кого не будете крaсти, а просто будете жити повним життям, якщо все з розумом робити і не базікати направо і наліво. Головне тільки – самі не закохаєтесь, а то ускладнень буде повно.
“Зараз найкращий момент для цього”: Синод УГКЦ прийняв рішення щодо святкування Різдва 25 грудня