Чи багато людей зараз дотримуються усіх весільних забобонів? Що каже Церква про забобони щодо весільної сукні, рушника, обручок? Чи можна поєднувати національні традиційні забобони із християнськими цінностями? Чи не суперечать поширені весільні забобони християнському таїнству шлюбу?
Про все це розмова з протоієреєм Євгеном Заплетнюком, ключарем кафедрального собору свв.Костянтина та Єлени, м.Тернополя, відомим публіцистом і релігійним діячем.
— Чи багато людей зараз дотримуються усіх весільних забобонів?
Залежно від регіону та степені , скажімо так, духовної убогості конкретної родини, різноманітних забобонів і псевдорелігійних обрядів дотримуються всюди. Єдина різниця – що дотримуються їх із різною інтенсивністю та фанатизмом. Чим більш освічена та релігійна людина, тим менше вона схильна виконувати ці безглузді ритуали. І навпаки. Чим більший невіглас перед нами – тим більш складну систему беззмістовних вірувань він вибудовує навколо себе.
— Що каже Церква про забобони щодо весільної сукні, рушника, обручок?
У Церкви є значно важливіша мета та обов’язки, ніж перейматися чужим невіглаством. Це сфера компетенції психіaтрів. Тому скажу, що забагато честі для сукні, рушників і обручок, щоб створювати для них ще якесь спеціальне церковне вчення. Наша ціль – зробити так, щоб врятувaти людську душу від пeкла, а приготувати її для вічності та життя з Богом. А це, як ви розумієте, залежить не від фасону сукні, а від внутрішнього налаштування людини.
– Чи не суперечать поширені весільні забобони християнському таїнству шлюбу?
Звісно, що суперечать. Якщо ціль Таїнства Шлюбу – початок будівництва малої, «домашньої церкви», то забобони – це марновірство. Пуста, порожня віра, яка відволікає людину від справжньої мети та плутає їй всю ієрархію цінностей.
– Чому в них не варто вірити зараз?
Тому, що настільки примітивні переконання мають силу лише в ефекті «плацебо». Самі по собі забобони не діють, якщо людям в них людям спеціально не допомагають злі сили – біси. Зверніть увагу, що нині всі шлюбні церемонії ґрунтуються на язичницьких забобонах, а при цьому кожен другий такий шлюб закінчується розлученням, То хіба не свідчить це, що забобони не працюють?
Мають силу тільки ті шлюби, які ґрунтуються на Євангельських цінностях та звершуються у храмі. Що спільного “листів щастя” з “єрусалимським хлібом”?
— Чи можна поєднувати національні традиційні забобони із християнськими цінностями? Чи все-таки треба від них відмовлятися цілком?
Питання поставлене таким чином можна перефразувати на кшталт, що робити щоб стати здоровою, якщо я пила вже тридцять сортів отрyти, і жодна не допомогла. І хоча низка різноманітних забобонів і обрядів, перевершують один одного в безглуздості, чимало з них є цілком нейтральними самі по собі.
Скажімо, обряд благословення батьками чи хресними подружньої пари. Формально це чисто релігійний ритуал, але він перекликається з розумінням Церкви ролі батьків і батьківського благословення. Тому, подібні речі в будь-якому випадку варто залишити. Викорінювати треба все позбавлене змісту. Таємниця щасливого шлюбу не знання безлічі забобон, а міцна дружба зі священиком і здоровим глуздом.
Тіло знайшли у петлі: розслідують загадкову смерть молодого військового