Прикро, дивно й недоречно: сім фраз, які не варто говорити військовим
Психолог Ілона Ханько на онлайн-майданчику Психологічна підтримка сформулювала перелік питань і фраз, які, на її думку, є недоречними в спілкуванні з військовими.
Тобі страшно. Страшно всім, хто бачив війну. Зайвий раз нагадувати військовому про його страхи – не найкращий спосіб підтримати бойовий дух.
Чи є у нас шанси здобути перемогу? Людина, яка воює, щиро вірить у перемогу і хоче відчути тилову підтримку і мотивацію. Людина все ж ризикує життям за нашу країну, за нас, і будь-які фрази, які змінюють цю впевненість, не найкращі.
Ми всі за тебе хвилюємося. Коли військовий це чує, у нього складається враження, що він є основною причиною страхів і переживань у сім’ї. І це не найкраща мотивація, коли рідні переживають за тебе і ти постійно повинен переживати за них.
Навіщо ти туди пішов. В цьому випадку буде краще підтримати свідомий вибір близької людини і не знецінювати такий серйозний крок. Будь-яка людина відповість на це, але це краще не питати.
Давайте, наваляйте їм там. Коли військовий чує цю фразу від чоловіка, який сам не воює, йому хочеться закликати його самому піти і зробити це. Нічого приємного ця фраза не викликає. Людина воює, робить все можливе для захисту нас і країни. Який сенс несе ця фраза? Вони і так докладають багато зусиль.
Треба ж закінчувати цю війну. Всі це розуміють і, звичайно, коли військовий чує таку фразу, у нього вона викликає протиріччя, типу, як же ми самі не здогадалися, що вже пора закінчувати.
Російська армія не вміє воювати. Військові не хочуть чути, що армія, проти якої ми воюємо, ні на що не здатна. Досить популярний меседж, що росіяни випадково забрели на нашу територію і взагалі не вміють воювати. Це знецінює внесок наших військових. Вони насправді протистоять сильному й численному ворогові і дуже добре справляються зі своїм завданням, за що їм величезна подяка. Не варто говорити, що вони воюють проти слабших.
Супутниця Шатирко вдова Стужук емоційно звернулася до “Холостячки” Мішиної: “Спасибі, що залишила…”