Чотири історії, які змінять ваше уявлення про корені генетичної вбогості та бідності.
1. Менталітет
У дитинстві вдома у однокласниці ми часто стрибали на канапі, поки нас не бачили дорослі. Нас дуже тішили пружини, місцями зовсім близько підходили до поверхні; викликала захват пилюка, яка клубами летіла з меблів від наших стрибків. Коли через двадцять років я зайшла до своєї подруги дитинства, то з жахом побачила в кутку ту саму канапу, на якій ми колись стрибали.
Вона не сильно змінилася, наскільки я могла пам’ятати, але тепер я була вражена бідністю і убогістю інтер’єру. Я подумки підраховувала, скільки могла коштувати купівля нового дивану, заміна засмальцьованих стільців, дзеркала, розбитого і заклеєного обгорткою від шоколаду. Поки ми говорили, в уяві я білила стелю і змінювала шпалери. Мені хотілося помиті вікна, окуповані мухами, повикидати палиці і папері, що стирчали з-під канапи, битий квітковий горщик, обв’язаний панчохою. “А що, може у них нема грошей?” – подумала я… Але мозок пручався і пропонував мені купити хоча б недорогу клейку плівку під колір дерева і обклеїти нею стіл. Куди б я не подивилася, мій погляд натикався на безлад, бруд, плями і сміття.
Мозок раптом сказав мені: “Як ти думаєш, чому поруч з бідністю завжди бруд?” Я вам тепер даю таке саме запитання.
Навіть якщо замінити слово “завжди” на “практично завжди” або “часто”, то легше від цього не робиться. Бруд – це прояв НЕ безгрошів’я, а менталітету. Задумайтеся: бруд – це прояв відповідного менталітету. А оскільки бруд і злидні – сусіди, то і злидні – це своєрідний менталітет.
Злидні живуть в немитій голові.
2. Міщанство
У школі у мене була приголомшлива вчителька з літератури – Тамара Григорівна, неабиякого розуму, дуже мудра жінка. Вона якось вимовила фразу, яку я запам’ятала на все життя. Хтось запитав її, що означає міщанство, і вона відповіла: “Міщанство – це пити зі старої облізлої чашки, коли нова стоїть в буфеті”. Так прийнято в багатьох з нас: на чорний день гроші відкладені, на білий день чашка нова в серванті стоїть, тільки білий день настає рідко, а чорними заповнюється все життя. Хто живе очікуванням майбутнього, для того воно ніколи не настає. І тоді я зрозуміла це: соромно бути бідним, соромно бути брудним. Соромно мати в голові розруху, яка неминуче відбивається і на будинку, і на менталітеті дітей.
Жити очікуванням майбутнього призводить до розрухи.
3. Комплекс Попелюшки
Знаю одну жінку, яка більше двадцяти років збирала гроші, щоб купити дачу. Вона одна виховувала двох доньок. Дівчата жили впроголодь, на одних кашах, і старша з них розповідала мені, як їй було соромно виходити на подвір’я у старих вельветових штанях із залатаним колінами. Дівчинка росла, і з кожним роком чарівним чином росли її штани. Сантиметр за сантиметром розгорталася підігнута знизу тканина. Вона була не такою вилинялою, як решта штанки, і це виказувало жебрацькі хитрості. Мабуть, звідси пішов вислів: “Нужда ввічлива, а голота – здогадлива”.
Не варто розповідати, що система в державі не дозволяє досить заробляти. Я не на систему нарікаю, а на гнилизну в мозку. На одні й ті ж гроші можна виглядати гідно або по-жебрацьки. Коли мати нарешті купила дачу, обидві дорослі доньки не мали до цієї дачі ні найменшого інтересу, але постійно дорікали матері в тому, що вона не навчила їх, що означає бути жінкою. У дівчат сформувався комплекс попелюшки. Вони, що звикли бачити протерті крісла і старий посуд, облізлі рушники та пальто семирічної давності, згодом ставши дорослими, боялися витрачати на себе гроші.
Кожного разу, коли вони щось купували, у них на серці було одне відчуття: вони ніби відчували себе негідними нових хороших речей. Це, друзі мої, називається двома словами: генетичні злидні.
Вони вже в свідомості, в клітинах, в крові, в кістках.
Страх витратити гроші на себе робить вас жебраком.
4. Програмування
Діти, які бачать облізлі кути, підсвідомо програмуються на злидні. Уже в підлітковому віці вони починають усвідомлювати їх важкість. Ще Антон Павлович Чехов відзначав, що облізлі стіни і брудні коридори погано впливають на здатність студента до навчання.
Бруд і злидні пригнічують людину, звичний вид убогої атмосфери програмує бути невдахою.
Ви могли б заперечити мені, що ненависть до злиднів стимулює деяких людей розвиватися і заробляти гроші, але я вам відповім, що куди більша кількість людей ламається під важким тягарем бідності. У слів «біда» і «бідність» один корінь. Відженіть геть від себе біду. Женіть геть бідність. Як же мені подобається фраза: “Багатство – це стан розуму”. Так ось, злидні – це теж стан розуму.
Дубінський: Богдан подав сигнал Кремлю про готовність створити нову партію