Більшість із нас обирає ту саму дорогу на роботу і з роботи, вкотре замовляє звичну страву в ресторані, щодня заходить у той же супермаркет за продуктами… і все по колу. То, можливо, вже час спробувати щось нове?
Я п’ю багато дієтичної коли від компанії «Кока-Кола»: два літри на день, тобто майже шість бляшанок. Я не пишаюсь цією звичкою, просто мені дійсно подобається смак цього напою.
Як затятий економіст, я добре розумію, що відмовляючись від брендів, заощаджуватиму гроші не одноразово, а щоденно, тижнями чи навіть роками. Втім, надалі обираю цю дієтичну колу. Я ніколи навіть не куштував небрендову содову.
Чому ні? Я, звісно, розмірковував над цим. Переконував себе в тому, що та сума, яку я витрачаю на конкретно цей напій – не така вже й суттєва. Справді, я задоволений тим, що саме пив досі, і можу дозволити собі поступитися принципам задля такої дрібної примхи.
Так-так, я очевидно постійно повторюю ту ж помилку; в цьому й проявляється моя закореніла упередженість у прийнятті рішень, і накопичую я передусім її, а не гроші: як і більшість людей, я провів відносно небагато експериментів у своєму особистому житті, як у незначних справах, так і у дещо серйозніших.
Це сумно, бо експерименти насправді можуть принести неочікувано гарні результати.Наприклад, не так вже й ризиковано скуштувати небрендову содову, і, якщо б вона мені сподобалася, то я проміняв би на неї брендовий напій, чим значно міг збагатити свій гаманець: купував би надалі тільки дешевші аналоги.
Коли той самий вибір робиться знову й знову, страх спробувати щось нове обмежує твої дії – та содова може не така вже й приваблива, зате потенційні здобутки від такої зміни – незмірно великі. Як показують результати одного з досліджень у цій сфері, для 47% людей така поведінка є типовою.
Люди й далі купують брендові речі, навіть попри те, що існують досить непогані небрендові аналоги. Можливості такого асортименту варті уваги, особливо у виборі між брендовими й небрендовими варіантами ліків, які здебільшого однакові за хімічним складом. Навіщо купувати аспірин відомих марок, якщо з тих самих полиць у аптеках можна придбати аналогічні таблетки значно дешевше? Наукові дослідження вже підтвердили, що ні форма, ні фірма аспірину не змінюють його дію. Невеличкий власний експеримент найімовірніше переконає вас у тому, що небрендові аналоги нічим не гірші.
Як показало одне з нещодавніх досліджень, неготовність експериментувати виходить за межі купівлі.
5 лютого 2014 року працівники лондонського метрополітену вийшли на 48-ми годинний страйк, що паралізувало роботу декількох станцій підземки. Потенційним пасажирам довелося шукати альтернативні маршрути.
Коли страйк завершився, більшість людей повернулися до своїх звичних щоденних маршрутів. І все ж таки один з двадцяти обрав новий шлях, скоротивши на 6-7 хвилин поїздку, яка традиційно тривала близько 32 хвилин.
Закриття метрополітену, спричинене страйком, підштовхнуло людей до експериментів з пошуками альтернативних маршрутів, і показало цінні результати. Можливо, якби страйк тривав ще довше, то можна було б досягнути кращих результатів.
Однак, саме те, що людям потрібно влаштувати страйк, аби змусити експериментувати, показує, наскільки глибоко укорінилося їхнє небажання щось змінювати. Наприклад, коли пригадую свої улюблені ресторани, які найчастіше відвідую, вражає, наскільки мало я урізноманітнюю своє замовлення. А коли пригадую буфети неподалік від мого місця роботи, починаю розуміти, що постійно ходив лише в один.
Звички – могутня сила.
Ми не відступаємо від них, бо схильні надто зосереджуватися на теперішньому.
Спробувати щось нове буває страшно: а раптом мені не сподобається те, що я отримаю, та ще й доведеться відмовитися від того, чим я справді насолоджуюся.
Ціна ризику – очевидна, тоді як на потенційні переваги – навіть якщо вони значні – доведеться зачекати, і зараз вони можуть здаватися надто абстрактними й недосяжними. Так, мені дійсно цікаво, які ще страви гарно готують у моєму улюбленому ресторані, але сьогодні я б хотів з’їсти свою традиційну страву.
Надмірна впевненість також стримує нас.
Я часто упереджений у своїх здогадках про те, якими можуть виявитися альтернативи, хоч я їх ще й не випробував.
І нарешті, чимало з так званих варіантів не є варіантами взагалі. Блукаючи між рядами полиць у супермаркеті, я не довго роздумую над тим, яку содову купувати. Я навіть не звертаю уваги на небрендові товари. Я дію не замислюючись, і автоматично закидаю пляшки з дієтичною колою від «Кока-Кола» у свою корзину.
Це стосується не лише нашого особистого життя. Керівники та високопосадовці також частенько відмовляються від експериментів у своїй роботі, що неодноразово виявляється хибним.Наприклад, у підборі працівників, вони нерідко керуються упередженими уявленнями про те, яким повинен бути «хороший» кандидат на певну посаду. Втім, ці припущення є лише здогадками, що не мають об’єктивного підґрунтя.
Наймати не найкращого на перший погляд працівника, звісно, ризиковано, втім, з часом ви можете зрозуміти, що помилилися у своїх припущеннях – висновок, який стає особливо важливим, коли через такі припущення перевага надається чоловікам, або ж білим людям, чи у виборі з людей економічно або культурно багатих.
Для урядовців експерименти – колюче питання.
Звісно, це нормально бути обачним, коли йдеться про «експериментування» з людьми, адже це схоже на гру з їхнім життям. Однак, варто також утримуватися й від упередженості щодо суто очевидних характеристик людини. Це можна порівняти з наївним переконанням у тому, що сучасна політика – найкраща, тоді як насправді вона може мати досить хитку структуру, яка тримається лише завдяки зухвальстві, історичному становищі чи випадковому збігу обставин.
Люди, які готові щось змінювати, не потурають своїй зухвалості, а визнають − не зробивши крок уперед, неможливо дізнатися, що насправді попереду.
Прийняти істину недостатньо, важливо також почати її втілювати. Дотримуватися старих звичок, звісно, дуже надійно, але настане час, і я, мабуть-таки, куплю пляшку небрендової содової.
В Україні від передчасного старіння померла 8-річна дівчинка. Що це за хвороба?