Як допомогти дитині пережити кризу семи років?

Криза – це переломна точка в житті людини, коли освоюються нові навички та нова ступінь самостійності, підводяться підсумки. У віці семи років у дитини виникає чергова криза. Виражається вона, як правило, у непослуху, кривляннях і передражнюваннях. Вона нагадує батькам про попередню кризу трьох років. Але, якщо раніше дитина прагнула відстояти свою самостійність дій, то тепер до цього додалося і бажання швидше стати дорослою. Адже вона пішла у перший клас і її статус змінився, вона доторкнулася до іншого світу, відмінного від домашнього або світу дитячого садка.

У школі панують інші правила, більш дорослі, а для батьків це таким не є, звідси і виникають конфлікти. Дитина більш сильно усвідомлює свої бажання та уподобання, у неї розширюються соціальні зв’язки і коло інтересів. У дитини виникає потреба отримати новий соціальний статус і потреба утвердитися в ньому. Не варто боятися криз, вони необхідний етап у розвитку дитини. Правда деякий час у вітчизняній психології вважалося, що кризи це відхилення від норми і розвиток повинен проходити без них.

Що ж відбувається з дитиною у віці шести-семи років. З моменту походу до школи, у неї виникає потреба зайняти більш доросле місце в житті. Малюк починає усвідомлювати важливість будь-якої роботи і допомоги, починаючи від прибирання і закінчуючи уроками. У цьому йому вбачається прояв його самостійності і дорослішання. Батькам не варто упускати момент і ввести додаткову відповідальність для дитини. Швидше за все сорочки для хлопчиків, брюки і блузки для дівчаток мами будуть прати і прасувати ще самі, хоча дитину варто вже навчати того, як це правильно робити, який принцип прасування тієї чи іншої речі, як «навести» стрілки на брюках. Дитина мусить сама стежити за станом своєї форми. Після приходу зі школи вона повинна переодягнутися, а форму акуратно розташувати на вішалці, а не кинути на дивані.

Усвідомлення своїх соціальних ролей у цьому віці вже дуже добре розвинене і так само явно проявляється. Діти починають усвідомлювати себе в новій ролі учня і однокласника. Вже у віці семи років можна розгледіти ставлення дитини до життя, воно вже значно не зміниться.

У цьому віці батьки вже не можуть переключити дитину на щось інше під час її примх і істерик. Але дитина прислухається до думки авторитетного для нього дорослого – мами, тата, дідуся, вчителя. Як правило, саме перша вчителька стає новим авторитетом. Батькам варто сприймати це нормально і не суперечити, щоб не виникала неузгодженість виховання.

У деяких батьків виникає проблема відмови дітей ходити до школи. Це виникає з кількох причин. Перша з них полягає в тому, що дитина вже знає, що в школі буде важко. Друга полягає у відсутності мотивації, адже зараз читати і писати вчать вже в садку і дитина перестає бачити це метою відвідування школи. У цьому випадку батькам треба бути дуже терплячими, не навантажувати дитину додатковими новими для неї розвиваючими та спортивними заняттями, на перші тижні навчання взяти відпустку на роботі. При загальних зусиллях та позитивному настрої криза пройде легко.