Попри заборону Служби безпеки України, державні регулятори дозволили Віктору Медведчуку переоформити свій головний український актив на підставну особу. За роки правління чинного президента кум Путіна отримав контроль над золотою жилою, яка дозволяє йому збагачуватися, фінансувати з цих грошей свої телеканали, політичні проекти та ідеологію просування “русского міра”.
Ця “дойна корова” – це дизельна труба, яка потрапила в руки пов’язаної з Медведчуком швейцарської фірми-прокладки, що контролює 40% ринку дизеля всередині країни.
Наразі медведчуківський клан, страхуючись на випадок зміни влади, аби не втратити актив, оформлює трубу на білоруську компанію “Нафтобітумний завод”. Антимонопольний комітет, який контролює президент Порошенко, дав необхідні дозволи.
А тепер найцікавіше. Днями я отримав офіційні документи, які підтверджують, що ця компанія, за якою Медведчук хоче сховати свою трубу, контролюється з Росії. Також є лист СБУ, датований 7 грудня 2018 року.
У листі йдеться, що безпосереднім власником “Нафтобітумного заводу” є ТОВ “Інтерсерві”, а кінцевим бенефіціарним власником є Воробей Микола Миколайович, громадянин Республіки Білорусь.
Також відомо, що Микола Миколайович також є засновником та контролером компанії “Червоний Бір”, яка, у свою чергу, на території Росії володіє ТОВ “Ресурс Танкер”. Крім того, СБУ встановила, що співзасновник білоруського заводу є “постійним контрагентом нафтової компанії “Роснєфть”, стосовної якої указом президента України застосовано санкції на три роки”.
Відомо, що цей лист 2018 року був направлений СБУ на адресу Фонду державного майна. У свою чергу, Фонд на його підставі заборонив цій білоруської компанії брати участь в приватизації “Центренерго”. Пояснивши це тим, що білоруси надали неправдиві відомості про себе.
Але минуло кілька місяців, і вже в березні 2019 наш український Антимонопольний комітет прийняв протилежне рішення. Він дозволив тій же білоруської компанії з російським корінням купити дизельну трубу. Тобто підіграти Медведчуку.
За таке рішення проголосували люди Порошенка. А саме члени Антимонопольного комітету, які раніше працювали у корпорації “Укрпромінвест”, до складу якої входить “Рошен”, і юридичному бізнесі Олексія Філатова, який є заступником глави Адміністрації президента.
Днями на слуханні Антикорупційного комітету заступниця голови АМКУ Марія Ніжнік сказала, що СБУ нічого їм не повідомило про російські коріння білорусів. Мовляв, чекали від спецслужби відповідь та не дочекалися, а тому дозволили білорусам, тобто росіянам, стати власником труби.
Такий от цинізм, коли викриваєш змову чинного президента та Медведчука. І все це відбувається у той час, як Банкова розкручує рамку на другий тур виборів: “або той самий президент на другий термін, або Путін візьме реванш”.
Свою стратегію вони будують на страху, який повинен паралізувати виборця. Історія з трубою – це далеко не перший приклад допомоги Адміністрації президента росіянам. У березні, за кілька днів до виборів, Банкова виключила зі списку санкцій України Молдовський металургійний завод, який перебував у місті Рибниця, на території підконтрольного Москві Придністров’я.
Санкції на це підприємство наклали у 2018 році, але перед зміною влади владній верхівці України закортіло зняти обмеження з заводу, який фактично контролює російський олігарх Алішер Усманов. Зроблено це для того, аби перенаправити туди український металобрухт. Іншими словами, на шкоду українським заводам, навіть олігархічним, зате тепер з українського металобрухту буде виготовлятися метал на підприємстві на ніким не визнаних територіях.
Ще один показовий випадок. Абсолютно “випадково” минулого року Порошенко забув накласти санкції на спаринг-партнера Путіна по дзюдо Аркадія Ротенберга, його брата Бориса і племінника Романа. Тих самих, які були включені в американський список санкцій, але були відсутні в українському.
З другої спроби, рятуючись від ганьби, чинна Адміністрація президента включила їх таки до списку, але якимось дивом під санкції не потрапило російське підприємство “Міндобрива” з міста Росош Воронезької області, яке належить Аркадію Ротенбергу. Ну і саме підприємства Порошенка – Свинарчука “Богдан” в обхід тендерів стало ексклюзивним постачальником армійської автомобільної техніки, вигризаючи чергові півмільярда на початку поточного року.
При тому, що своїх вантажних автомобілів заводи Порошенка – Свинарчука не виробляють, а завозять і перебрендовують білоруські “МАЗи”. Ці машини лише на 17% білоруські, а решта беруть у Росії.
Усі ці історії – лише верхівка процесів, про які ви не почуєте на великих телеканалах, або бравурних брифінгах Банкової. Але факт залишається фактом і за риторикою “Геть від Москви” ховається співробітництво чинної української влади з оточенням Путіна.
У Тернополі масово штрафують директорів шкіл і дитсадків через порушення карантину