Мовний закон відкине Україну назад у СРСР: Романенко показав сумний “підтекст”

Мовний закон відкине Україну назад у СРСР: Романенко показав сумний “підтекст”
“Там, де є примус, добра не буде”

Політолог Юрій Романенко поділився думками щодо нещодавно прийнятого Верховною Радою мовного закону та пояснив різницю між офіційними запитами держави та реальним вербальним середовищем українського суспільства.

Відповідну публікацію він оприлюднив на своїй сторінці у Facebook.

“Що таке баланс мови у сфері обслуговування? Тобі не подобається обслуговування російською? Ну йди в ресторан, де обслуговують українською. Які проблеми? Покарай гада гривнею. Не подобається сайт російською? Хвиля припустимо, не подобається? Ну не читай, які проблеми. У країні тисячі сайтів. Держава не повинна визначати параметри мого бізнесу. Воно нічого не зробило для того, щоб він був процвітаючим. Почнемо з цього. По-друге, це моє право вести бізнес на тій мові, якою вважаю за потрібне. Якщо я хочу, щоб мій ресторан обслуговував клієнтів китайською, то це моє право. Яке діло державі до цього? Якщо я витрачаю на це свої гроші, на таку модель. Або виходить, що насправді, у нас все державне. Тому держава має право розпоряджатися моїми грошима. Але ми ж знаємо як воно неефективно ними розпоряджається. Чому буде інакше з цим деб*льним антиконституційним мовним законом? А не буде”, – вважає Романенко.

Політолог додає, що держава не повинна повинна лізти у статус-кво. Державна мова – українська. Освіта ведеться українською, дубляж фільмів – також української. НА ТБ повно української мови. Купа книжок виходить українською.

“Однак, якщо ви хочете змусити, підкреслюю, змусити людей говорити в повсякденності українською, то йдіть на х*р. Там де починається примус, квоти, коротше кажучи, СРСР, там добра не буде. І життя не буде. Там кінець історії. І не треба кивати в бік там Німеччині або Франції. Мовляв, а яка там мовна політика. Мене не цікавить, як там йдуть справи. Ми не живемо в Німеччині, а в Україні”.

Романенко підкреслив, що Німеччина пройшла сотні років на шляху до об’єднання. Очевидно, Україна приречена на те ж саме.

“Проблема в тому, що ми хочемо витратити час на шлях, який вже неактуальний в сучасному світі. Тому що через 50 років людство буде суттєво іншим. Воно може бути і не буде вже людством в сучасному розумінні. Бо якщо ми збираємося повторити шлях Німеччини 300-річної давнини, то це означає, що ми будемо далі сидіти у вагоні зникаючого людства. І швидше за все, просто зникнемо разом з ним”, – резюмував політолог.

Comments

comments

Источник