Подзвонила мені одна дівчина. Судячи з голосу їй не більше 20 років. Вона тихо попросила Сашу. Я повідомила, що сина немає вдома. Вона помовчала кілька секунд, а потім додала:
— Скажіть йому, будь ласка, щоб довідку для пoлoгoвого будинку не забув завтра принести.
Я не зрозуміла, що це було. Мені здалося, що слово «пoлoгoвий будинок» мені почулося. Але вдруге дівчина виразно вимовила. Вона представилася Дашею. У неї були стосунки з сином моїм ще в минулому році, а зараз вона вaгiтна від нього.
Чоловік був в люті від цього. Він ходив то туди, то сюди і все повторював собі під ніс: «Одружується!»
Коли повернувся син, ми зажадали пояснень. Він розповів, що зустрівся з Дашею в минулому році. Вони разом погуляли трохи і зустрілися кілька разів. Не склалося і далі не намагалися залагоджувати відносини. Розійшлися швидко, але через деякий час Даша повідомила, що чекає дитину. Коли син не захотів взяти відповідальність на себе, вона і не вимагала. Просто дуже хотіла свою дитину наpoдити.
Коли ми розпитували про саму Дашу і її батьків, син розповів, що мама Даші постійно n’є. Батька дівчина ніколи і не знала. Коли мати твepeзіє, знаходить чергового мужика. Даша переїхала жити в квартиру бабусі. І зараз планує з дитиною жити там.
Ми з чоловіком не могли в це повірити. Як таке може бути? Я навіть подумала тоді, що вона хоче сина нашого в свою пастку загнати. Я все-таки не довіряю цій дівчині. Але про це ми перестали розмовляти.
Довгий час ми намагалися не показувати того, що існує якась Даша або ж дитина. Але все змінилося в один день, коли Саша попросив взяти телевізор, який стояв на кухні, і віддати Даші. Як виявилося, Даша наpoдила хлопчика. Телевізор у неї зламаний, а у нас вдома є запасний, яким ми практично не користуємося.
Я була не проти.
Поки сина не було вдома, ми з чоловіком почали думати, що далі робити. Ми ж є бабусею і дідусем дитинці. Ну і що, що Даша з нами не живе. Чоловік запропонував поїхати до неї і подивитися яка вона і який у неї синочок наpoдився.
Перш ніж зібратися в дорогу я подзвонила Даші. Вона спочатку сильно здивувалася, але потім зраділа і сказала, що чекатиме нас.
— А що мені з собою принести? — несподівано запитала я.
— Підгузки. Їх завжди мало. — сказала Даша.
Я послухалася. Ми зайшли в магазин і купили трохи їжі, а потім і підгузники взяли. І ось той довгоочікуваний момент: ми з чоловіком стоїмо біля під’їзду. У мене двоякі почуття, але чоловік підбадьорює:
— Давай зайдемо. Подивимося на хлопчика, віддамо продукти і підемо.
Це був наш план!
Двері відчинила дівчина невисокого зросту, трохи повненька і досить красива.
— Ви заходьте. Малюк ще спить, але думаю, скоро прокинеться.
Поки малюк спав, ми почали її розпитувати про те, про се. Живе вона одна, після школи поступила в училище і навіть перукарем встигла попрацювати. Накопичила грошей і змогла купити коляску і ліжечко для дитини. Квартира залишилася від бабусі, тому за житло вона не платить. Зараз перед собою поставила нову мету: знайти хорошу роботу і влаштувати дитину в ясла.
Мені вона сподобалася.
Про Сашу сказала, що його не звинувачує і сама оголосила йому, що дуже хоче наpoдити, навіть якщо він вирішить не брати на себе відповідальність. Це було їх взаємною угодою. Молоді між собою всe вирішили.
Прокинувся малюк. Я встигла його розгледіти уважніше. Це була чітка копія Саші. Я потримала його в руках і дивилася в його великі сірі очі. І згадала, як ще 23 роки тому так само тримала Сашу.
Чоловік перервав мої спогади:
— Потрібно покласти продукти в холодильник, щоб не зіпсувалися.
— Ой, ні, не треба. У мене зараз холодильника немає. Там біля вікна є невелика коробка. Все що може псуватися, я кладу туди.
Ми з чоловіком подивилися один на одного і зрозуміли, що потрібно робити далі.
Незабаром попрощалися з ними і вийшли на вулицю.
— У тебе картка з собою?
Я кивнула.
— Тоді відразу ж в магазин техніки — потрібен холодильник і терміново!
І ми пішли за нашою покупкою!
“Іди гуляй,Господи!”:Зеленський вигнав з засідання секретаря Бориспільської міської ради.