Не зважаючи на закриття кордонів до України продовжують повертатись наші громадяни, які після приїзду мають бути на самоізоляції. Проте не всі дотримуються цих рекомендацій. Дехто навіть тікає з місць обсервації.
Чи може поліція силоміць змусити українців залишатись вдома чи у спеціально визначених місцях обсервації, – журналістці 24 каналу пояснює адвокат, кандидат юридичних наук Денис Головін.
В цьому контексті згадується випадок, який стався на Черкащині кілька тижнів тому. В одне з сіл із заробітків у Польщі повернувся молодий хлопець і замість того аби 2 тижні бути вдома він почав вести бурхливу діяльність: ходив у магазин, до друзів тощо.
Через пару днів після його повернення, в село приїхала швидка з якої вийшли лікарі у спецодязі й усю родину забрали до лікарні. Свідками чого стало чимало односельців, які щиро злякались побачивши лікарів у захисних костюмах. Виявляється, у хлопця по приїзду брали аналіз, який підтвердив наявність COVID-19. Всі місця, куди ходив хлопець та його рідні обробили, а селом їздила поліція і в гучномовець всіх закликала бути вдома. Після цього випадку односельців на хлопця та всю його родину дивляться скоса і вже самі контролюють аби родина дотримувалась умов самоізоляції. Водночас, наводять за приклад іншу сусідку, яка приїхала з Італії й чемно була на самоізоляції два тижні.
Такою є реакція на недотримання вимог самоізоляції односельців. Подібні ситуації не рідкість. Але що з цього приводу каже закон?
Адвокат Денис Головін наголошує, що утримувати людину на обсервації без законних підстав – це вчинок, який підпадає під норми Кримінального кодексу, покарання за яке прописано в одній із статей: “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”. По-друге, в законі “Про Національну поліцію” передбачається, що виконання інших тобто додаткових повноважень може бути покладене на поліцію винятково законом. Наразі немає жодного закону, який би розширював перелік повноважень поліції на час карантину.
Примусова шпиталізація
Наше законодавство зобов’язує лікарів отримати згоду пацієнта на лікування. Ця вимога деталізується у “Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої меддопомоги у лікувально-профілактичні установи”. В документі зазначається, що після огляду та надання медичної допомоги керівник бригади у разі наявності показань повинен отримати згоду пацієнта (його родичів або законних представників) на госпіталізацію.
Водночас, цей же порядок вказує на те, що у випадку виявлення або підозри у пацієнта карантинної інфекції лікарі швидкої діють відповідно до закону “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та нормативно-правових актів МОЗ.
А у вищезазначеному законі записано, що тільки вже хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню. Носії збудників зазначених хвороб та люди, які мали контакт з такими хворими, підлягають обов’язковому медичному нагляду і карантину у встановленому порядку. Це за своїм змістом є обмеженням волі.
Як довести, що хворий
За загальним правилом, для підтвердження факту хвороби потрібні відповідні діагностичні лікарські документи встановленого зразка. Якщо їх немає, примусова шпиталізація (як і поміщення до обсерватору) є незаконною та свідчить про факт перевищення повноважень лікарів та інших осіб, наділених владними повноваженнями. Тобто тими ж поліцейськими.
На переконання адвоката, у такому випадку необхідно реагувати як на будь-які протиправні дії, спрямовані на обмеження конституційного права на свободу та недоторканість людини.
Денис Головін пояснює, що в нашій Конституції вказано наступне: “…людина без добровільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам”. З приводу “дослідів” і медичного втручання можна було б подискутувати, але, іншого трактування немає, тому розуміємо їх як “лікування хворого”. Іншими словами, це вимога поваги та надання права на гідність по відношенню до кожної людини.
Актуальною для нашої країни є позиція Європейського Суду з прав людини, який зазначив: “При наданні медичної допомоги, навіть коли відмова від такої допомоги може привести до летального наслідку, примусове медичне втручання, без згоди повнолітнього, дієздатного пацієнта є втручанням у його особисту недоторканість і посяганням на права, гарантовані Конвенцією”.
Тобто, “право” займає позицію того, що примусове лікування (тобто й примусова шпиталізація, обсервація) є незаконним.
Водночас Головін нагадує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Це конституційне право будь-якої особи.
Водночас, не варто забувати, що через легковажність людина, яка нещодавно повернулась із-за кордону, може наражати на небезпеку оточення. І тоді вже уникнути покарання не вийде. Адже, якщо в суді доведуть, що вона заразила інших доведеться заплатити від 17 до 51 тисячі гривень або й піти у в’язницю на строк до 3 років.
Якщо ж наслідками такої бездумності буде чиясь смерть тоді таким любителям погуляти загрожує ув’язнення від 5 до 8 років.
“Не можу втратити цю дитину”: 9-річний Єгор бореться з онкозахворюванням