Не в захваті від того, як почався другий етап медичної реформи.
По-перше, його належним чином не готували (про що, до речі, я не один раз писав протягом останніх пів року). По-друге, в уряді (тому і тому) чомусь панувала думка, що 1 квітня все має щасливо закінчитися.
Насправді, все мало би тільки початися. І тому, як і очікувалося, зустріч уряду та МОЗ з реальністю виглядає як зустріч людини, яка йде рейками, з потягом.
Міністр заявив, що сигнали від реформи “тривожні”. Але добре видно, що основна емоція в міністерстві не просто тривога, а паніка.
Якщо послухати заяви МОЗ, то складається враження, що в країні закривають ледь не всі лікарні і звільняють ледь не всіх медиків. Насправді, більшість лікарень фінансово від медреформи якраз виграли.
Ось трохи фактів:
– Національна служба здоров’я України уклала 1 645 договорів на надання послуг вторинки.
– Договори укладаються на рік, сума договору та щомісячні виплати прописані у ньому наперед.
– НСЗУ робить виплати два рази на місяць. В середині квітня НСЗУ виплатила перші гроші за договорами – всього понад 4,5 мільярдів гривень. Це суттєво більше, ніж за старого механізму фінансування – медичної субвенції.
– Оскільки тепер виплата іде на основі обсягу послуг, то для більшості лікарень сума отриманих коштів відрізнялася від минулорічної (в цьому ж і суть змін).
Візьмемо лише лікарні:
– 1130 лікарень отримали приблизно так само або більше коштів, ніж раніше.
– 107 лікарень отримали дещо менше – від 10% до 30% від того, що було раніше.
– 331 лікарня отримала суттєво менше – 50% і менше від того, що було раніше.
“Не цього чекали медики від реформи,” – сказав міністр.
Цікаво, а чого? Що коли НСЗУ почне платити за реально виконану роботу, то раптом виявиться, що усі ці 29 років наші лікарні були зразками ефективності та якості? Що не було ніколи жахливих умов лікування, кумів на керівних посадах, “крапання” гіпертонії, намальованої статистики госпіталізацій?
Чи радий я, що ці 331 лікарні постраждали? Не радий, там працюють живі люди. Але в першу чергу там лікуються живі люди. І про це міністр також не повинен забувати.
Невже всі ці неефективні лікарні непотрібні? Частина з них – так. А частина – потрібні, але у зовсім іншому вигляді. Але для того, щоб довести лікарню від неефективного стану “А” до більш ефективного стану “В” треба час і гроші.
Щодо часу. Хіба тільки 1 квітня 2020 ми дізналися як воно буде? Хіба не три останні роки говорили про “гроші за пацієнтом”, потребу в ефективності, перегляд реальних послуг, які надають медзаклади?
Щодо грошей. Від вересня до квітня в уряду було 7 місяців, щоб разом з місцевою владою розробити перехідні плани та виділити з місцевих бюджетів кошти на “перехідні часи”. Під час запуску реформи на “первинці”, наприклад, так робила київська влада. Навіть тим медикам, які в системі “гроші за пацієнтом” виявилися майже без пацієнтів (і тепер вже – і без грошей) – Київрада продовжувала платити “муніципальну надбавку”.
Але міністерство було зайняте більш важливими справами. Аудитами реформи, наприклад. Але, як виявилося, не аудитів очікували медики від реформи.
“Нам жаль український народ”: Лавров ошелешив цинічною заявою