Таке трапляється. Якимось чином, з часом, ти перестаєш любити людину, яку вважала коханням всього свого життя.
Спочатку все те, що колись тобі подобалося в ньому, що захоплювало тебе і притягувало до нього – раптом починає дратувати тебе, іноді навіть серйозно дратувати. Ти думаєш, що може ти змінилася, може ти була занадто молода, коли закохалася в нього, або може це він згодом став іншим.
Що б там не було, це не зменшує твій біль.
Ти не можеш пояснити, що трапилося. Ти тільки знаєш, що щось в твоєму серці відчувається вже не так, як раніше.
Люди запитують, як у вас двох справи, а ти не знаєш, що відповісти, тому що з боку все здається прекрасним, але ти ж знаєш, що все вже не так, як раніше. Ти можеш бути з ним в одній кімнаті, але навіть не надавати цьому значення. Ти можеш лежати поруч з ним, але відчувати себе самотньою. Він запитує: «Що трапилося?», Але ти навіть не знаєш, з чого почати, тому відповідаєш: «Нічого».
Ти знаєш, що він не підтримує твоїх робочих амбіцій, і тобі боляче, тому що ти так сильно стараєшсядля цього, щоб бути кращою в своїй справі. Ти знаєш, що йому байдужа твоя думка, і якщо він і цікавиться нею, то тільки щоб довести свою правоту.
Ти відчуваєш, що більше не приваблюєш його сексуально, і спочатку від цього було боляче, але тепер ти змогла прийняти це, тепер ти навіть не хочеш, щоб він до тебе торкався. Ти думала, що ці почуття нормальні, що врешті-решт всі пари приходять до цього, що одного разу це все просто пройде і все буде, як раніше, але чим більше часу проходить, тим краще ти розумієш, що це не нормально, що ти віддалилася від нього емоційно, що тобі потрібно втекти і жити своїм життям.
І неважливо, що він робить, щоб повернути тебе: може частіше пише тобі, запитує, як пройшов твій день, говорить приємні слова, – вже занадто пізно, ти пішла далі, і твої почуття до нього пройшли.
І справа не в тому, що ти закохалася в іншого – ти просто навчилася любити себе, ти знаєш, чого хочеш, знаєш, що він хоче зовсім іншого від життя, так що ти не бачиш майбутнього у ваших відносинах.
Ти перестала боротися, ти перестала ставити себе на друге місце, і раптом зрозуміла, що тобі потрібно робити, ти зрозуміла, що можеш жити і без нього, ти зрозуміла, що все з тобою буде добре.
Ти згадуєш ваші відносини і може тепер можеш побачити, коли все почалося розвалитися. А може й ні. Кожен ваш спільний спогад ти тримаєш так близько до серця, і може в цьому-то і проблема: ти більше любиш спогади, ніж людину перед собою. Думка про життя без нього заподіює біль, але вже не розбиває твоє серце так, як ти думала. Ця думка тепер швидше звільняє тебе, змушує відчувати себе живою і вільною.
Ти можеш дихати, ти передчуваєш, як будеш реалізовувати свої мрії, як будеш домагатися цілей, зустрічати нових людей і можливо того, хто зрозуміє, наскільки тобі важливо все це, хто захоче бачити тебе успішною, самореалізуватися і щасливою, з ким ти будеш бачити своє майбутнє і кого не розлюбиш.
Ти думала, що відносини – це те, над чим потрібно постійно працювати, щоб вони склалися. І частково це так. Але коли тобі доводиться занадто багато трудитися заради них, так що ти вже не отримуєш від цього задоволення, це стає твоїм обов’язком або звичкою, а не тим, що ти хочеш робити.
Думаю, саме тоді ти розумієш, що все закінчено, що пора йти далі: коли ти не впевнена в тому, щоб відповісти «Я тебе теж люблю», але знаєш, що від тебе це очікується.
Ось тоді це означає, що ти розлюбила. Коли ця людина все ще багато для тебе означає, але ти більше не можеш сказати, що любиш її. Коли ти хочеш, щоб він був щасливий, але знаєш, що це щастя буде не з тобою. Від цього трохи боляче, але ти так само знаєш, що теж заслуговуєш щастя, і що ця людина не може тобі дати його в повній мірі. Ось тоді ти розумієш, що все скінчено.
Субсидія українцям: Кабмін змінив правила отримання допомоги