Скоро у мене весілля. Свекри, хоч і небагаті люди, але, все ж, з усіх сил намагаються нам фінансово допомогти в організації. Чоловік вже купив нам обручки і замовив мені білу сукню з фатою. А от мої батьки відмовилися нам допомагати. Я після цього навіть запрошувати їх не хочу, адже мені дуже прикро
Нещодавно коханий зробив мені пропозицію і я погодилася. Відразу почала планувати весілля, про яке я так довго мріяла. Але в підсумку мої батьки ошелешили мене, що відмовляються платити за моє весілля. Від них я такого точно не очікувала. Невже я, єдина дочка, не заслужила того, чого хочу один раз в житті?
Кожна дівчина ще з дитинства мріє про білу сукню і пишне весілля. Звичайно ж, я теж мріяла, але збутися цьому, мабуть, не судилося. Мої цілком забезпечені батьки, не хочуть допомогти нам в організації весілля. На це у них є кілька своїх причин. За матеріалами.
Справа в тому, що їм не подобається наречений. Чесно кажучи, їм би ніхто не сподобався. Тато взагалі думав, що сам вибере мені нареченого, але не ті часи, як ви знаєте. І взагалі він вважає професію мого коханого нікчемною – програміст. Типу, ну що це за чоловіча робота. На його думку, чоловік повинен будувати, копати тощо. Їм не зрозуміти, що така професія приносить хороший дохід.
Найбільше злився батько з того приводу, що ми давно живемо разом. Він із своїми переконаннями вважає це неприпустимим. Але ми ж сучасні люди, і зараз це нормально. Ми з чоловіком вже два роки знімаємо квартиру, і я вже давно його називаю своїм законним чоловіком. Тому тато і сказав – яке вам весілля: йдіть, розпишіться тихенько та й по всьому. Чисто для формальності.
Я хочу сучасне весілля: модну сукню, ресторан, голубів, тамаду з розважальною програмою. Мої ж батьки вважають це марною тратою грошей. Вони вже досить зрілі люди, їм обом уже по п’ятдесят, і думають, що весілля повинні бути, як у них: у їдальні з паперовими плакатами і з музиками.
Мені прикро: я у них єдина дочка (хоча у тата є діти від першого шлюбу, але він з ними майже не жив). Невже я не заслужила того, чого хочу один раз в житті? Тим більше їм фінанси дозволяють зробити це повністю, але вони сказали, що і копійки не дадуть на весілля.
Ми, звичайно, могли б взяти кредит, але це була б справжня дурість. День потанцювати, а потім роками з відсотками платити. Ось і мої свекри вважають так само. Вони хоч і небагаті, але все ж через усіх сил намагаються нам фінансово допомогти в організації. Але і, звичайно ж, не без нашої участі. Чоловік вже купив нам обручки і замовив мені білу сукню з фатою.
У свекрухи сестра працює в хорошому ресторані, тому для банкету нам зробили хороші знижки. Але все одно, більше ніж на 20 осіб ми всі разом не потягнемо. Виключили дрібниці: лімузин, голубів, фотографа. Тамадою буде молодий і недосвідчений хлопець, але він пообіцяв, що не підведе нас.
Ой, не так я своє весілля собі уявляла, сподіваючись на своїх батьків. У нас тільки рідні навколо 12 осіб, а якщо включити нас, то друзів можна запросити тільки 6-7 чоловік, з них двоє свідків. А їх у нас багато! Половина образяться, звичайно. До весілля залишається два тижні, а дива не відбувається, адже слово моїх батьків – дуже тверде. Але найсмішніше, що на святкування вони теж збираються. Їм самим не соромно? До речі, навіть з моїми свекрами батьки не можуть знайти спільну мову. Вважають їх надто приземленими і не зовсім достойними.
Мені дуже важко зрозуміти своїх батьків, я не можу заспокоїтися. Свекруха сяде поруч, обійме мене і заспокоює: «Нічого, люба, витримаємо: відгуляємо, розплатимося, все буде нормально!». І чоловік шкодує, підбадьорює. Але я ж розумію, що це несправедливо! Друзі кажуть: так зменш ти апетити. А я такого не хочу, адже мріяла я не про це!
Ми вирішили відсвяткувати і другий день весілля, чисто з друзями, на дачі у свідка. Прийде той, хто не ображений буде, що на торжество їх не запросили. Але, все ж, більшість з розумінням відноситься до ситуації. Чесно кажучи, мені б хотілося так само вчинити з моїми батьками – не запрошувати їх взагалі.
Як в соцмережах відреагували на вручення підозри Медведчуку. Добірка курйозних фотожаб