Це сумне одкровення варто прочитати кожному!
Неймовірний лист цього молодого чоловіка відкриває очі на специфіку відносин в ХХI столітті. До чого ж ми докотилися … Ми втратили головне – вміння любити.
«Сьогодні за сніданком я зустрів дівчину, яку любив багато років тому. У неї вже є чоловік і вона вагітна. Коли вона йшла, то ми привіталися, а потім зідзвонились. І, якщо чесно, то коли ми розмовляли, мене трясло так, як не трясло останні років 15. Сльози котилися градом, і зупинити їх я не міг. 5 років тому ми прийняли рішення про те, що розлучаємося. На той момент ми зустрічалися вже 4,5 роки і весь цей час повністю присвячували один одному. Ми могли проводити разом по 8, 12 і навіть по 24 години протягом десятків днів без перерв і абсолютно не втомлювалися. Ми їли, спали, гуляли, займалися спортом, мріяли, дивилися кінофільми і телевізор, ходили в гості, розмовляли, грали в Sony PlayStation, билися і всюди відчували повне співзвуччя і взаєморозуміння. Ми були відображенням один одного.
Звичайно, за п’ять років були і складні періоди, коли я на руках ніс її в лікарню, а вона підтримувала мене в моїх стабільно невдалих проектах, коли доводилося пробачати і плакати, коли сумнівалися один в одному і в собі. Але що б не відбувалося, ми завжди не могли прожити один без одного більше дня. Ми були абсолютно абстраговані від світу і спостерігали за всім, що відбувається з боку, маючи лише туманне уявлення про те, як живуть всі інші. І кожен раз, коли ми виходили на люди, то з подивом для себе виявляли, що є, виявляється, в світі явище, коли хтось один любить, а інший дозволяє любити, коли хтось у відносинах може зовсім не любити, а лише вирішує бути разом. Ми не спостерігали цього. Нам про це просто розповідали, а ми лише знизували плечима. І кожен раз, коли ми поверталися зі світу в свій маленький світ, ми абсолютно щиро говорили, що ми любимо один одного однаково сильно і так, як ніхто інший. Ми вірили в це і знали, що це так. Як і знали, що не можна прийняти рішення бути разом, якщо бути окремо – це все одно, що ні бути взагалі. Не буду приховувати, що ми не були ідеальні і наші відносини пройшли багато самих різних людських випробувань, але це не важливо.
І ось після 4,5 років відносин нам здалося, що наші почуття мертві, що ми трохи не такі, які повинні в ідеалі бути, що пристрасті немає і що, можливо, нам краще розлучитися. Я ніколи не забуду з якими очікуваннями ми розходилися. Нам здавалося, що ми, як вітрильники, виходимо у відкрите плавання, і ми думали, що цей світ сповнений значущих людей. Людей, які як мінімум не гірше, ніж ми були один для одного. Ми вважали себе молодими, красивими, перспективними і вирішили, що знайти другу половинку буде зовсім нескладно, тому що вибирати є з кого.
Як важко повернути втрачене…
З тих пір пройшло 5 років, але якби мені хтось років 10 або 15 тому сказав, що я буду спостерігати те життя, яке бачу зараз, то я б в це нізащо не повірив. Зараз я бачу, як найкрасивіші і цікаві дівчата, найуспішніші і чарівні хлопці масово залишаються одні.
Я пам’ятаю, як ми прийшли в 1 клас і у нас була дівчинка, яку любили беззастережно всі хлопчики і ненавиділи всі дівчатка. Якби мені тоді сказали, що в 25 років вона буде все такою ж красивою, але самотньою і розлученою, то я б подумав, що це жарт. Як не повірив би я і в те, що дівчинка, яку я любив разом з доброю дюжиною хлопців в 8-м і 9-му класі, в 25 років буде самотньою і дуже красивою мамою, подібно іншій дуже красивій і неймовірно добрій моїй близькій подрузі . Коли я зустрічаю її, у мене від захвату подих всередині збивається (як і у всіх, хто її бачить).
Я пам’ятаю, як колись в особистій бесіді вона мені розповіла, що в 17-18 років вона сприймала світ і своє майбутнє зовсім інакше. Їй завжди здавалося, що вже у неї-то все буде: велика і гарна сім’я, успішний чоловік і не менш успішні діти, будинок і все те, про що мріє кожна жінка. А виявилося все якось зовсім по-іншому: з чоловіком, який бив її, з розлученням, з нечесними чоловіками і всіма наслідками…
Колись я багато ходив на конкурси краси і знаю долю багатьох найкрасивіших дівчат нашого міста. Здебільшого мені їх неймовірно шкода. Якби мені колись сказали, що ці дівчата будуть самотні, нещасні і нікому не потрібні, то я б просто розсміявся у відповідь. А у них саме так! І не сперечайтеся, а просто повірте мені. І якщо у них так, то як же у всіх інших …
У моїй чоловічій компанії немає особливо неуспішних людей. Всі займаються спортом, працюють, активні, приємні в спілкуванні і всім від 22 до 35 років. Власне кажучи, стиль життя і ставлення до багатьох цінностей нас і робить однією компанією. І що цікаво – половина з цих чоловіків неодружені. Найжахливіше – я знаю, що вони абсолютно реалістично розглядають для себе перспективу залишатися такими до кінця життя.
Ми якось зустрілися з одним моїм близьким другом, який колись так само, як і я, розлучився зі своєю дівчиною, думаючи, що цей світ сповнений найкращих пропозицій. Я б назвав цього хлопця одним з найбільш кльових в моєму оточенні (його легко полюбити). І він мені сказав, що раніше навіть якось не розглядав сценарій, що можна залишитися холостяком. Здавалося, що все одно хтось зустрінеться, а зараз все інакше. Зараз він з абсолютно холодним розрахунком розглядає варіант жити самотнім. І я навіть не знаю, що в світі відбулося, де стався цей переломний момент, але з кожним днем стає все більше і більше самотніх людей.
Зараз мені 36 років. Я знаю і вмію багато чого. Знаю, як зробити так, щоб у мене з’явилися гроші, як заслужити повагу і визнання, викликати сміх або змусити себе ненавидіти. Я навчився отримувати практично все. Але я не знаю, що потрібно зробити, щоб полюбити. Це єдине почуття, річ, емоція, яку не можна закликати, створити, зімітувати. Вона не належить нам, і я переконаний, що це дар Божий. І якщо і є Бог, то це любов.
І горе тому чоловікові, який колись його випробував, тому що ми мислимо відносно і, відчувши кохання одного разу, ми виявляємо, що в подальшому бачимо його все менше, тому що перевершити любов практично неможливо. І якщо ти зараз когось любиш, а зовні у великому світі є хтось, хто здається тобі яскравішим, молодшим, цікавішим, розумнішим, ніжнішим, то знай, що це все тимчасово, а любов вічна. Вогні потемніють, молоде постаріє, цікаве стане звичайним, гострота розуму притупиться, і тільки любов не має минулого часу.
Якщо зараз поруч з тобою кохана людина, то не смій її кидати. Нізащо! Все твоє життя складається з 5-6 людей, одного з яких ти, якщо зірки зійдуться, полюбиш, тому що якщо не зійдуться, то, можливо, не вийде вже ніколи. Не розкидайся своїм щастям і можливостями його побудувати. Потім ти будеш шкодувати про них.
Хочеш знати, як виглядає цей світ? Тоді послухай і не смій сюди приходити. Тут немає нічого, на що можна обміняти любов. За 5 років я почав цінувати дівчат, які можуть просто нормально розмовляють і спілкуються, сміятися і радіють життю. Я став цінувати людей, які можуть хоча б просто щось сказати, подумати, мати свою думку або чогось хотіти. Цікаво, що така якість, як «бути нормальною людиною» стала такою рідкістю, що за це можна багато чого віддати. А такі якості (які тобі в любові здаються самі по собі зрозумілі), як повага, доброта, щирість, чесність, – тут це рідкість. В любові не можна бути іншим, а тут інше для багатьох – це спосіб виживання. Тут всі красиві, всі яскраві, але майже все те, що так вабило мене 5 років тому, виявилося помилковим, шкідливим і отруйним, як гриби-поганки в лісі, які завжди чомусь яскравіше корисних білих.
А взагалі, я дуже щаслива людина, тому що в моєму житті було щастя. Хоча, чому було … буде ще. І вам бажаю того ж. Не пропустіть його ».
“Переговори були б серйозною помилкою”: колишній посол Америки в Україні про розмови Саллівана з РФ