«Приїхала!» – Оксанка з порога побачила речі матері. Зараз буде читати моралі, плакати, вмовляти переїхати до неї. Як вже набридли ці розмови. Не хоче вона жити з матір’ю і її чоловіком. Очі б на них обох не дивилися. Вже краще жити з бабусею. А на матір з її чоловіком дивитись гидко!
Раніше ж була нормальна сім’я. Батьки жили дружно, доньку свою єдину балували та пестили. Але тато почав випивати . Мама стала часто плакати, грошей у будинку не вистачало. Батько переходив з однієї роботи на іншу, поки зовсім не закинув це заняття. А потім зник з життя доньки та дружини. Подався в інші краї шукати щастя…
Всі поплакали якийсь час, потім стали жити своїм життям. Мама познайомилася з Ігорем. І у неї, бачте, любов відкрилася. Стала вона вмовляти Оксанку до себе його прийняти, але дівчинка опиралась: навіщо він їм? А раптом батько повернеться . Дівчина вже забула, скільки сліз вони пролили з вини батька, пригадувалося тільки хороше. А тут якийсь чужий чоловік прийде і забере батькове місце. Оксанка опиралася, ставила матері ультиматум. Ігор намагався налагодити з Оксаною відносини, але марно. Одного разу мама не витримала і сказала коханому, щоб переїжджав до них. Нікуди, мовляв, донька не дінеться. Так швидше звикне. Оксанка на два дні закрилася у своїй кімнаті, не виходила, а потім зібрала свої нехитрі пожитки і пішла до бабусі.
Та тільки руками сплеснула: велика справа — від матері тікати. Але не виженеш ж дванадцятирічну дівчинку, якщо вона і чути нічого не хоче про матір і її нового чоловіка. Бабуся вирішила поки залишити все як є. Але мати не заспокоювалася, час від часу приходила з умовляннями, сподіваючись повернути доньку додому.
Ось і на цей раз все, як зазвичай. Мати останнім часом покращала, округлилася. Тільки плакати стала частіше. Слова не скажи — вона в сльози. А сьогодні не плакала. Вмовляла спокійно: доню треба повернутися. Бабусі важко за нею доглядати (ще невідомо, хто за ким доглядає), в школі оцінки стали гірше, допомогли б їй батьки. Тим більше, що мама скоро в декрет піде, буде постійно вдома. Ці диваки ще й надумали народжувати на старості років! У Оксанки слів не було від обурення. Вона навіть продовжувати розмову не стала, пішла в іншу кімнату і все.
Йшли місяці. Мама приходила все рідше, часто лежала в лікарні. Ігор готовий був на руках носити свою дружину. «Ось родять собі іншу доньку, зовсім про мене забудуть і відстануть нарешті!» — думала Оксанка. Але від цих думок ставало чомусь не радісно, а сумно.
Якось теплим березневим ранком до них прибіг Ігор. Від хвилювання він не міг сказати нічого небезпечного, тільки видавлював з себе: «Все… Тепер все…»
Бабуся дійшла до стану напівнепритомності поки з’ясувала, що все нормально, у них народився хлопчик. Потім Оксані довелося обох відпоювати корвалолом. Вночі дівчинка плакала. Все-таки даремно вона так. Тепер мама та її чоловік будуть любити нову дитини, а від неї зовсім відстануть.
Але вранці Ігор прийшов знову. Сказав, що йому з Оксанкою треба серйозно поговорити. Він пояснив дівчинці, що мамі зараз хвилюватися не можна, інакше в неї не буде молока. Що їм зараз потрібна Оксанчина допомога, мама занадто слабка, щоб справлятися з домашніми справами. А малюкові потрібна сестричка. «Уявляєш, коли він підросте, обов’язково запитає, чому поруч не було сестрички, коли він тільки народився», — сказав Ігор.
Оксанка зробила вигляд, що коливається, а потім погодилася піти у пологовий будинок, щоб відвідати маму. І братика дуже хотілося побачити. Справді, незручно буде перед дитиною, адже не чужа вона йому. Бабуся з такого рішення дуже зраділа. А чоловік просто сяяв від радості. Чи то тому, що син народився, чи то тому, що старша дочка погодилася визнати його.
“Відлов”ТЦКашниками військовозобов’язаних на вулицях припиниться: повністю змінять принципи своєї роботи