Пандемія перевернула міграційні процеси в Європі – мігранти зі Східної Європи, які ще нещодавно масово рушили на захід у пошуках кращого життя, повертаються додому, пише британський тижневик Economist.
За словами видання, точних цифр ще немає, але в одну тільки Румунію повернулися 1,3 мільйона громадян, а у Болгарію, країну з населенням 7 мільйонів – 500 тисяч. Вперше за багато років кількість людей, що повернулися до Литви, перевищила кількість тих, хто виїхав. Близько 700 тисяч людей повернулися до рідних країн з Великої Британії, вирішивши, що сидіти в локдауні в дорогих містах на кшталт Лондона немає жодного сенсу, зазначає журнал. До пандемії еміграція була серйозним викликом для багатьох східноєвропейських країн, наголошує Economist. Нерідко мігрантами ставали молоді, амбітні та ініціативні люди. Населення Литви, наприклад, скоротилося за 30 років майже на мільйон. З Румунії масово виїжджали лікарі та медсестри.
Однак тенденція почала потроху змінюватися ще у “доковідні” часи, пише тижневик. Чимало заробітчан ставляться до міграції як до тимчасового переїзду, плануючи повернутися додому з грошима або новими навичками. До того ж, за словами експерта з питань міграції Ліама Патуцці, економічний розрив між Заходом і Сходом потроху звужується. “У 2010 році румун, який переїжджав до Італії, отримував у п’ять разів більше. В 2019 – лише у три. А для висококваліфікованих мігрантів різниця ще менша. Якщо додати привілеї – наприклад, звільнення румунських програмістів від податку на доходи – то робота в Бухаресті може стати більш привабливою, ніж робота в Брюсселі”, – пояснює журнал.
Масовий перехід на віддалену роботу теж відіграє роль. Як пише Economist, Греція намагається заохотити повернутися молодь, яка поїхала з країни під час економічної кризи: “Якщо їх не спокусить сонячна погода, то податкові пільги точно допоможуть. Податки для робітників, які переїжджають до країни, можуть зменшити наполовину на перші сім років”. Втім, як наголошує видання, число тих, хто повертається до Східної Європи, і досі менше, ніж число тих, хто їде. Та й після пандемії потік цілком може піти у зворотному напрямку. “У довгостроковій перспективі, навіть коли різниці у зарплатах не буде, деякі люди все одно шукатимуть пригод в інших країнах. Відкриті кордони в Європі дозволили людям обирати місце проживання, що незмінно призводить до того, що менш привабливі місця втрачають населення. Але ніщо не вічне. Країни можуть ставати привабливішими, а люди можуть раптово змінювати думку щодо омріяного місця проживання”, – резюмує Economist.
“Вивеземо у труні, якщо не поїдеш”: українець домігся покарання для кривдників-поляків