Інтерв’ю “Футбол 24” із Віталієм Шумським, головним тренером Львова, який стверджує, що зазнав дискримінації за мовною ознакою від арбітрів матчу проти Колоса.
Матч 15 туру УПЛ між Львовом та Колосом. У розпал другого тайму наставник господарів Віталій Шумський отримує жовту картку від головного арбітра Віктора Копієвського. За що? “Я сказав арбітру–звертайся до мене українською” “Я сказав арбітру – звертайся до мене українською”,–тренер Львова обурений своєю жовтою карткою у матчі проти Колоса– після матчу тренер озвучив причину покарання, і це спричинило великий резонанс.
УАФ розпочала розслідування інциденту Мовний скандал у матчі Львів–Колос: УАФ розпочала розслідування інциденту між Шумським і арбітром . Тим часом мовний омбудсмен Тарас Кремінь звернувся до президента Асоціації футболу Андрія Павелка з проханням надати пояснення.
Футбол 24 зателефонував Віталію Шумському, щоб отримати повнішу картину суботніх подій. Інформація про те, що один із арбітрів–Микола Кривоносов–збирається позиватись проти Шумського “за наклеп”, з’явилася вже після нашої розмови.
“Український футбол потрібно “лагідно українізувати”
–Пане Віталію, ви опинилися в епіцентрі неординарної події. Давайте ще раз–як усе було?
–Я підійшов до четвертого судді Кривоносова, запитав його по грі за якесь порушення: чому у наш бік фіксують порушення, а у бік Колоса–ні. Спокійним тоном запитав, нормально. На що він мені відповів російською, і то таким, знаєте, тоном. “Чому ви зі мною спілкуєтесь російською мовою?” У відповідь Кривоносов рацією передав головному арбітру: “Тренеру дати жовту картку”.
Зупиняється гра. Біжить Копієвський до мене і виймає “гірчичник”. Запитав його: “За що ви дали мені жовту картку?” Відповіді я не отримав. Гра відновилася. Тоді я ще раз підійшов до четвертого арбітра і поцікавився: за що він сказав виписати мені жовту картку. Кривоносов не відповів нічого. Ось такий прецедент.
Віктор Копієвський
Микола Кривоносов
Є правила футболу. За мову там не дають жовтих чи червоних карток. При цьому, ми ж в Україні. Є закон 16 січня: у публічних місцях розмовляти державною мовою. І коли тобі за державну мову починають давати жовті картки, я цього не можу зрозуміти.
–У той момент ви відчули себе дискримінованим за мовною ознакою?
–Звичайно! Не тільки я, а й мої помічники. Думаю, якби це почули люди на трибунах, почувалися б так само. До того ж, це був День вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні. Розумієте? І переддень Рідної мови.
Дехто закидає, мовляв, мовний закон є, але де там записано, що арбітри в українському футболі зобов’язані спілкуватися українською? Його варто доповнити, конкретизувати?
–Звичайно. Але ж–публічні місця. Футбол–це публічне місце? Куди ще конкретизувати? Телебачення на матчі є, мікрофони, всі все чують.
–Український футбол потрібно “лагідно українізувати”?
–Тільки так. Бачив, як Коваленко летить літаком в Аталанту і в нього вже є італійський словник. А в Україні ми рідною мовою не спілкуємося. Як таке може бути?
–Наш футбол і справді переважно російськомовний. Чому за стільки років не можна було опанувати державну мову? Як ви це для себе пояснюєте?
–Значить, вони не хотіли. Значить, українська мова–не їхня рідна. Та й сама Україна–не їхня рідна держава, напевно. Я можу розмовляти російською так само, як українською. Вдома можу говорити, як хочу. Але в публічних місцях такого не може бути.
УАФ вже зацікавилася цим епізодом. Вам телефонували, розпитували про нюанси?
–Ні (це інтерв’ю записувалося 22 лютого, в обідню пору,–Футбол 24). Ніхто не телефонував.
– Ви усвідомлюєте, що можете увійти в історію, як борець за українську мову в українському футболі, як би це парадоксально не прозвучало?
–Не ставлю перед собою цілі, щоб стати першим чи потрапити в історію. Просто мене цей випадок обурив. Моя громадянська позиція–ми повинні розмовляти українською мовою.
Чи готові ви й надалі дотримуватися принципу і вимагати від арбітрів спілкуватися з вами державною мовою?
–Звичайно! У нашій команді багато іноземців, але я спілкуюся з ними українською мовою, є перекладач. Вважаю, що так повинно бути. Є багато бразильців, гравці із Люксембурга, Франції. Запитайте у них: якщо приїхати туди– потрібно вчити їхню мову, чи ні.
Це–націоналізм. Націоналізм–хороше слово. Це означає, що ти любиш свою державу. Це у Совєтському Союзі націоналізм прирівнювали до фашистів. Насправді, це два зовсім різні табори. Націоналісти борються за свою державу і люблять її.
–Чи відчули ви підтримку після суботньої пригоди?
–Підтримала моя сім’я–в першу чергу. Багато друзів, товаришів. Отримав чимало повідомлень з цього приводу. Кажу ще раз: не ставлю собі це за самоціль, мені не потрібно публічності, але обурює, коли арбітр тебе зневажає.
“На каком языке вы со мной разговариваете? Я не понимаю”
–У вас–багата ігрова кар’єра. Ви виступали не лише за клуби із Західної України–Карпати, Прикарпаття і тернопільську Ниву, а й за Дніпро у середині 90-х. Якою мовою ви спілкувались у цьому клубі?
–Хороше запитання. То був 1996 рік, і всі хлопці, з якими я грав, можуть вам підтвердити–вони розмовляли російською мовою, а я спілкувався з ними українською. Окрім мене, українську часто використовував головний тренер команди В’ячеслав Грозний. Він родом із Кам’янця-Подільського. Ніяких проблем не виникало.
Єдиний неприємний випадок запам’ятався. Зайшли ми з дружиною у дніпропетровський магазин, хотіли купити їй взуття. Дружина звернулася до продавчині українською мовою, а та відповіла: “На каком языке вы со мной разговариваете? Я не понимаю”. Ми обурились: “Як не розумієте?! А ви де живете?”.
Я завжди і всюди спілкувався українською. У моїй кар’єрі була ще одна команда–Уралан Еліста, з якою їздив на збори. Там виступало багато українців, а тренував Павло Яковенко. Тож я так само розмовляв українською. Звичайно, час від часу потрібно було по-російськи щось сказати, але загалом послуговувався українською мовою.
–Після закінчення кар’єри ви на кілька років відійшли від футболу і працювали у Бельгії. Які ще мови вдалося вивчити?
–Розумію і можу трохи поспілкуватися польською. Вивчав фламандську мову, але зараз призабув–15 років минуло з того часу. Плюс-мінус розумію. А ще–трішки англійської. Мав би більше вільного часу–підівчив би.
У Бельгії одразу три мови–фламандська, французька і німецька. Я мешкав у фламандській зоні. Щоб порозумітися з місцевими, спеціально ходив у школу. Якби в Україні існували три офіційні мови–тоді цей арбітр міг би розмовляти зі мною російською. Натомість у нас офіційна мова–одна. Він зобов’язаний спілкуватися українською–і не тільки зі мною. Протокол матчу вони пишуть українською. То чому спілкуються російською?
Динамо дамо бій”
–У наступному турі до вас Динамо приїжджає. Нерядова, непересічна гра…
–У нас кожна гра–непересічна (Усміхається).
–І все ж, до лідера чемпіонату–особлива підготовка?
–Працюємо в звичному режимі. Всі хлопці прекрасно розуміють, з яким суперником граємо. Попередній матч ми проводили з Колосом, хорошою командою, яка довела це в першій зустрічі із Шахтарем. Скажу так: всі команди із верхньої половини таблиці–плюс-мінус рівні. Але, звичайно, Динамо–це особливий суперник.
–Четверговий поєдинок динамівців у Брюгге зіграє вам на руку? Команда Луческу матиме обмаль часу для відпочинку.
–Це палка з двох кінців. Усе залежить від того, як вони зіграють у Брюгге. Зараз важко сказати. Звичайно, певна втома буде присутньою, але залежатиме ще й від того, який склад виставить проти нас Луческу. Така команда, як Динамо, мусить мати два рівноцінні склади.
Очікуємо дуже тяжкої гри. Динамо бореться за чемпіонський титул, а ми–за збереження прописки у Прем’єр-лізі.
–Слабкі місця у грі киян ви для себе вже окреслили?
– Кожна команда має як сильні, так і слабкі місця. Звичайно, будемо намацувати їхні проблемні ділянки і сподіватися на власний успіх. Скажу так: бій ми Динамо постараємося дати–це точно. Люди прийдуть на цей матч, і ми не маємо права грати як-небудь. Дамо бій не тільки Динамо, а й усім наступним суперникам.
–Справді, проти Колоса ви зіграли у присутності глядачів. На Динамо прийде в рази більша аудиторія.
–Ми граємо для вболівальників. Це–справжній 12-й гравець. Класу іноді може не вистачати, але трибуни самі понесуть тебе вперед.
Футбол 24 готовий надати слово всім зацікавленим сторонам у цьому конфлікті та стати платформою для обговорення.
Українські чоловіки за кордоном схопляться за серце: їм знову підготували “мобілізаційний сюрприз”