Загострення на Сході України тримає в страху всю країну та міжнародну спільноту.
Верховна Рада вже дозволила президенту призивати в армію резервістів без оголошення мобілізації. Військові експерти ж запевняють, що до повномасштабного наступу треба бути готовими завжди.
Чи варто в країні оголошувати повну мобілізацію, що таке територіальна оборона та навіщо нам воєнний стан – про це і не тільки читайте в другій частині інтерв’ю з генералом Збройних сил України та ексзаступником секретаря Ради національної безпеки Сергієм Кривоносом.
Про загострення на кордонах
На вашу думку, сценарій Грузії можливий в Україні?
Можливий.
То нам не варто ніяких превентивних дій робити, щоб цього не було? Якими мають бути наші дії зараз?
Щодо питання превентивних дій. Це якраз завдання Росії – спровокувати нас на певні дії. Ці дії можуть бути також проведені Росією, але видані, як наші. До цього також треба бути готовим. Історія показує величезну кількість ситуацій, коли такі провокації приводили до конфліктів:
початок Другої світової – Гляйвіцький конфлікт;
початок російсько-фінської війни – Манільський конфлікт;
безпосередньо Грузія.
Потім вже ніхто не з’ясовує, чи справді все це було. Досі не визначено, хто ж там перший почав стріляти, хто мав рацію. Коли вже починається вогонь у відповідь – тоді вже клубок смерті закручується і дуже важко визначити, хто ж мав рацію. Це найголовніше, щоб цей клубок не почав крутитися. Однак до цього треба бути готовими.
Про мобілізацію та воєнний стан
Рада дозволила президенту оголошувати мобілізацію резервістів в обхід парламенту. Передбачається, що мобілізація резервістів протягом доби можлива у разі загострення ситуації на фронті або під час порушення кордонів України. Загострення на фронті маємо, але порушення кордонів – сподіваємося, що цього не буде. Коли має бути оголошена мобілізація і чи достатньо це нас на це сил?
Якраз щодо питання проведення мобілізації. Ми маємо важкий досвід мобілізації у 2014 – 2015 роках. Наприклад, ситуація у 2014 році була значно гіршою, ніж зараз. Навіть по матеріально-технічному забезпеченню.
Інколи у 2014 році ми навіть не мали взуття та одягу, щоб надати тим, кого призивали. Для того, щоб бути готовим, треба провести тренування щодо спроможності цих мобілізаційних заходів. Чи приймуть таке рішення, чи побояться звинувачень з боку Росії у тому, що ми вже розпочали мобілізацію – невідомо. Однак не поспішаймо.
Розташування російських угрупувань поблизу кордону / Інфографіка 24 каналу
Варто спочатку провести нормальне оповіщення тих, кого планують призивати. Мабуть, один з перших факторів, які треба зробити у разі мобілізації – закрити усі кордони, щоб жоден громадянин України, який, відповідно до Конституції, повинен захищати державу, не втік, як це було у 2014 – 2015 роках. Тоді десятками тисяч ці люди втікали та ховались від мобілізації за кордоном.
Якщо ми хочемо, щоб усі були мобілізовані – треба працювати з цими людьми, щоб вони були навчені та забезпечені. На рівному місці воно не може з’явитися. Під час війни ти ніколи не піднімешся до рівня своїх фантазій. Ти завжди опустишся до рівня своєї тренованості.
Чи не треба нам зробити крок на випередження і ввести повну мобілізацію? І чому в нас досі не введено воєнний стан?
Щодо повної мобілізації, то на це питання я відповів ще в грудні. Не є проблемою ввести повну мобілізацію, але чи спроможні ми її забезпечити і провести повноцінно? Слово “повна” мобілізація – не є правильним, бо повна мобілізація – це не поставити всіх під рушницю, весь народ. Треба призивати тих, хто готовий, і забезпечити їх, щоб вони були в спромозі виконати свої завдання.
А щодо введення воєнного стану, то так, можливо, це давно вже треба було зробити. І це питання стоїть перед політиками, тому що дуже часто, коли ми говоримо про війну з Російською Федерацією, в наших політичних партнерів виникає питання – де війна, якщо вона не оголошена? Тому це питання, яке висить в повітрі і досі не розв’язане. Рано чи пізно його треба визнавати, тому що, можливо, в певних моментах взаємовідносин наші партнери будуть краще нас підтримувати.
Що таке тероборона і чому вона необхідна
Ваш законопроєкт про територіальну оборону подали всередині грудня. 2 лютого його включили у порядок денний – на тому поки все. Чи відомо вам, які дії будуть наступні і чи готові за нього голосувати? Чому ми досі його не ухвалили?
Насамперед його навіть не розглянув Комітет безпеки та оборони. Офіс Президента продовжив впливати на Верховну Раду щодо затягування цього процесу, хоча ніякого стосунку до Ради не мають.
Один з керівників комітету сказав, що вони не хочуть сваритися з ОП. Чиновник, який призначений, далі тисне на народного обранця. Хтось обіцяв на рівні ОП та РНБО, що їхній законопроєкт буде внесений до 29 грудня президентом. Сьогодні вже, пробачте, 10 квітня – ми нічого не бачимо. Це неправильно, 31 березня на нараді щодо питання територіальної оборони генерал-полковник Михайло Коваль заявив, що наразі не поспішатимуть з прийняттям закону, очікуючи ще певної кількості документів.
А щодо введення воєнного стану, то так, можливо, це давно вже треба було зробити. І це питання стоїть перед політиками, тому що дуже часто, коли ми говоримо про війну з Російською Федерацією, в наших політичних партнерів виникає питання – де війна, якщо вона не оголошена? Тому це питання, яке висить в повітрі і досі не розв’язане. Рано чи пізно його треба визнавати, тому що, можливо, в певних моментах взаємовідносин наші партнери будуть краще нас підтримувати.
Що таке тероборона і чому вона необхідна
Ваш законопроєкт про територіальну оборону подали всередині грудня. 2 лютого його включили у порядок денний – на тому поки все. Чи відомо вам, які дії будуть наступні і чи готові за нього голосувати? Чому ми досі його не ухвалили?
Насамперед його навіть не розглянув Комітет безпеки та оборони. Офіс Президента продовжив впливати на Верховну Раду щодо затягування цього процесу, хоча ніякого стосунку до Ради не мають.
Один з керівників комітету сказав, що вони не хочуть сваритися з ОП. Чиновник, який призначений, далі тисне на народного обранця. Хтось обіцяв на рівні ОП та РНБО, що їхній законопроєкт буде внесений до 29 грудня президентом. Сьогодні вже, пробачте, 10 квітня – ми нічого не бачимо. Це неправильно, 31 березня на нараді щодо питання територіальної оборони генерал-полковник Михайло Коваль заявив, що наразі не поспішатимуть з прийняттям закону, очікуючи ще певної кількості документів.
Однак ворог стоїть на порозі нашої країни. Питання запуску процесу треба пришвидшити, але хтось дуже зацікавлений у протилежному. Хтось не хоче, щоб народ України мав спроможність зі зброєю в руках захищати країну не тільки в лавах Збройних сил. Захищати себе, свою родину, будинок, вулиці та своє місто чи село в будь-який момент.
Про легалізацію зброї
Скажіть, як ви ставитесь до законопроєкту, який розробляють в ОП. Як ви ставитесь до вільного зберігання зброї громадянами вдома, адже це був один з головних пунктів вашого законопроєкту?
Там було написано, що не громадяни України, а військовослужбовці територіальної оборони – це зовсім інша річ. Це ті люди, які уклали контракт, пройшли перевірку, пройшли навчання протягом довгого етапу і тільки потім можуть отримати від держави зброю для зберігання вдома у разі необхідності виконання завдань. Так це прописано в законопроєкті, а не просто “записався і тобі видали зброю”.
Деякі сприймають і намагаються показати цю ситуацію так, що ми роздаємо усім, кому попало цю зброю. Ні, це довгий процес і контрольований силовими структурами, які беруть участь в територіальній обороні.
Територіальна оборона – це комплекс спроможності держави діяти в критичних умовах і комплекс критичного керівництва. Не тільки у воєнний час, а й якраз у разі техногенних катастроф чи, наприклад, коронавірусу. Наявність нормальної територіальної оборони дозволить реагувати на ці ситуації і не допускати або зводити їх наслідки до мінімуму.
Маю вашу цитату: “Тероборона дозволить максимально швидко взяти під контроль та контролювати ситуацію на тій території, де вона зараз розташована і де є загроза. Під контроль беруться ті об’єкти, які є критично небезпечними”. Тут питання інше – чи не створить тероборона власну приватну армію всередині країни?
Ні, не створить. По-перше, держава цим процесом займається. І якраз люди, які будуть залучатись до територіальної оборони, будуть перевірятись спеціалізованими органами – і СБУ, і МВС щодо їхнього минулого, толерантності, зв’язків з можливими ворогами країни.
По-друге, керівництво країни на рівні регіонів та областей також проходитиме перевірку. І ті, хто хоче висунути нам обвинувачення, що закон є безпосередньо сепаратистським, то, шановні, керівництво областей і регіонів призначається указом президента, тому перевірку мусить проводити Офіс Президента та СБУ. Якщо хтось сумнівається в тих, кого вони призначають, то виникає питання – наскільки професійні ці люди, наскільки вони виконують свої зобов’язання?
Те, що ми пропонуємо, це колегіальна структура – на рівні областей створюють штаби і в цих штабах працюють представники всіх силових структур та місцевих органів самоврядування. Тому жодних приватних армій не буде.
Терористи “ЛДНР” через посередника передадуть Україні дев’ять полонених, – Денисова