16-річна Анастасія Берлізева – учениця Зборівської гімназії та випускниця Lviv Fashion School. Ще рік тому дівчина не могла й подумати, що створить свою власну колекцію одягу й покаже її на головній події моди в Україні. Проте мрії здійснюються тільки тоді, коли є велике бажання.
«Щоби стати дизайнером, потрібно мати дуже багато терпіння і спокою», – сказала Анастасія. Про шлях до такої значимої події у своєму житті дівчина розповіла журналістам тижневика «Номер один».
– Анастасіє, привіт. Розкажи, будь ласка, звідки ти, коли народилася, де навчаєшся?
– Я народилася у січні 2005 року. Родом зі Зборова Тернопільської області. Спочатку навчалася у школі, пізніше перейшла в гімназію, залишилася тут до 11 класу. Зараз настає такий період, що буду готуватися до ЗНО.
– Крім дизайнерської діяльності, чим ще любиш займатися?
– Веду свій блог в Instagram про дизайн, своє життя, ну і в загальному про fashion і beauty – сферу. Займаюся танцями, малюванням, у тренажерному залі, граю у баскетбол, настільний теніс, ходжу на розтяжку. Минулого року професійно займалася кінним спортом, але через проблеми зі здоров’ям мені тепер не можна.
– Де любиш відпочивати?
– Зазвичай я здебільшого подорожую за кордоном, але цього року дуже багато їжджу по Україні. Мені це подобається. Минулого місяця перший раз була в Одесі і навіть не сподівалася, що там так гарно. Колись я не любила туди їхати через перенасиченість російських людей, тому що дуже плекаю українську мову. І ось мене організатори запросили на показ Odessa Fashion Day. Це була робоча поїздка. Я була там лише 3 дні, але встигла познайомитися з різними людьми як з-за кордону, так і з України. Було дуже цікаво. Там класна атмосфера, навіть важко відрізнити, що це Україна.
У родині Анастасії шиттям займалися дві прабабусі. Є в неї родичі, які дуже гарно малювали, вірші писали, але, на жаль, вони також померли. Не знаю, як так сталося, що через стільки років дівчині це передалося.
– Як ти дійшла до того, що стала дизайнером власного брендового одягу? Це була твоя мрія дитинства чи тебе хтось надихнув?
– Насправді з дитинства я мріяла стати моделлю. Про дизайн одягу взагалі не думала. Я навіть малювати почала десь 2 роки тому. Ходила на малювання в 5 класі у своїй школі, пізніше це закинула. А минулого року пішла ще у Львівську школу моди. Так сталося, що був карантин, вдома стало нудно, спочатку в мене був перелом ноги, потім хворіла ковідом і практично пару місяців сиділа вдома, бо не можна було виходити на вулицю. Одного дня мені в голову прийшло займатися дизайном одягу. Я «страшний» шопоголік, уся моя кімната у моєму одязі. Мене дуже нервувало, коли не могла знайти річ на себе, яку я хотіла. І ось захотіла займатися дизайном. Не буду заперечувати, що спершу хотіла на цьому лише заробляти гроші, але коли почала займатися у школі, мені показали, що дизайн – це велична сфера, де стільки всього поєднується. Дизайн аксесуарів, одягу, взуття – усе потрібно скомбінувати в одну ідею. Щоби підготуватися до показу, потрібно виконати масу роботи. На щастя, у мене є стиліст, який допомагає, бо самій дуже важко.
– Своїх подружок, з якими познайомилась у Львівській школі дизайну, не хочеш забрати до себе у команду?
– Насправді у нас є дівчата, які відсіювались через те, що не витримували такого навантаження і через фінансову сферу, і через сімейні обставини. Наприклад, наш модуль розпочинався із 8 людей, а зараз залишилося троє.
– Що взагалі входить у цей модуль?
– Перший курс – фешн-ілюстрація та дизайн одягу. Він був поділений на три модулі. Спочатку ми вивчали будову людини, як фігуру правильно малювати. Проходили різні техніки, стилізацію, композицію. Пізніше створювали свою колекцію за ключовими словами, які вибирали наосліп, але її не шили, це було суто на аркушах. А третій модуль – це створення власної колекції та її пошиття.
– Плануєш вступати туди, де є дизайнерська справа? Яке місто взяла за пріоритет?
– Так, планую. Хочу в Київський національний університет культури.
– Ідеї для створення нового одягу в тебе є завжди? Чи бувають моменти, коли просто не знаєш, що робити?
– Як і в будь-яких творчих людей, у мене є такий період, що просто нічого не йде в голову, не знаю, що робити, терміни закінчуються, паніка починається, але я навчаюся у школі дизайну, проходжу різні курси, майже закінчила всю університетську програму. Викладачі надихають і дуже допомагають. Я зустрічаюся з багатьма творчими людьми – моделями, ведучими, дизайнерами, художниками, співаками. Спілкування з ними дуже «прокачує» мозок і змушує щось робити.
– З яких тканин шиють твій дизайнерський одяг?
– Стара колекція виконана із костюмної тканини, органзи, оксамиту, твідової тканини Шанель і жаккарду. А нова – з органзи, шифону та інших. Я намагаюся вибирати більш натуральні тканини, щоби вони були якісні. Це дизайнерський одяг, він має відповідати своєму статусу.
– Якому стилю одягу ти надаєш перевагу при створенні нової колекції?
– Стара моя колекція присвячена 2000-м. Вона пов’язана з моїм дитинством. Насправді тут йде еклектика, немає суто одного стилю. Присутній спортшик, класичний і вечірній одяг. Усе дуже поєднується між собою.
– На чому акцентує увагу твій бренд?
– Взагалі мій бренд акцентує увагу на тому, щоб елегантно підкреслити жіночу фігуру, надати вишуканості завдяки декору. Скажу, що це все вручну пришивається, виготовляється, дуже багато йде часу на декорацію.
– У скільки років вийшла твоя перша колекція?
– Першу колекцію робила у 15-ть, але коли її представила, то виповнилось 16 років. Це було якраз взимку.
– Твій бренд одягу має тільки одну назву чи ти вже до кожного нового виробу створюєш окремий слоган?
– Ні, у мене моє власне прізвище Берлізева є назвою мого бренду.
– Батьки тобі допомагають чи все власними силами? Як взагалі вони ставляться до того, що ти у такому молодому віці сама заробляєш гроші, займаєшся дизайнерською справою?
– Спочатку моя мама дуже переживала, як я буду добиратися і скільки часу триватиме моє навчання, тому що паралельно ще школа, щоб я це все встигала. Тому спочатку мене возив до Львова машиною тато, так було перших 2 модулі, а на 3-ій восени я захотіла їздити сама, тому що на це йшло багато часу, треба було довго на мене чекати.
– Протягом цих років навчання у Львові ти вже прекрасно вивчила місто, знаєш багатьох людей. Тоді чому не вступаєш до Львівського університету, а прямуєш до Києва?
– Для роботи мені більше подобається Київ, тому що я працюю переважно із зірками шоу-бізнесу, а вони всі там.
– До речі, з якими саме зірками ти підтримуєш зв’язок?
– Працювала із Танею Лі на М2, Валерією Юрченко, Людою Вовк, музичною групою «Ток». Планувала співпрацю з Ольгою Цибульською і навіть мені ще пропонувала Анна-Марія. Бувають обставини, коли мені пишуть стилісти, що у крайній термін потрібно відправити якусь річ, але в мене такої змоги немає, тому що вони у Києві, а я – у Львові. На це потрібно хоча би 10 годин.
– Судячи із твоїх фото, ти непоганий стиліст. Де цьому навчалася?
– Так, я ще є стилістом. Цьому навчалася у Кирила Харитонцева. Він ще й стиліст моєї колекції. Я ним дуже задоволена.
– Розкажи, будь ласка, ще детальніше за Odessa Fashion Day. Як ти надихнулася взяти участь у цьому івенті? Мала якихось знайомих чи знала організаторів і вони допомогли тобі туди потрапити?
– Насправді я нікого не знала. Я ж веду робочу сторінку в інстаграмі й до мене часто пишуть різні люди щодо співпраці. До мене написали організатори цієї події. Ми з ними домовились. Я приїхала в Одесу, там мене зустріли.
– Плануєш взяти участь в інших зарубіжних Fashion Week?
– Насправді не планую, тому що в мене трішки інша стратегія бренду. Я планую розвиватися на території України, країн СНД. Також ще можна пробувати на Китай, але так, щоби заходити на європейський ринок зі сторони їхнього Fashion Week, поки що не планую. Це все може відбуватися на платформі Instagram або веб-сайту, але не Fashion Week, тому що туди йдуть бренди, які вже мають своє глобальне виробництво. Це зовсім інший та серйозніший підхід.
– Що таке капсульна колекція? Які її особливості?
– Капсульна колекція – це 5-7 моделей, а ось такі великі, де представляється повністю бренд на Fashion Week, від 12-ти до 30 моделей. Перша моя колекція складалася із 5 моделей, а нова – із 6-ти. Нова буде на тему дощу. Я співпрацюю з одеським ювеліром. Вона все робить вручну. Там повністю акцент на прозорість. Ідея така, що є 3 основні тезиси: прозорість, текучість, легкість. Тому ці аксесуари навіть легші за скло.
– Хто допомагав представити нову колекцію?
– Усе робили разом зі школою, але в загальному я сама сиділа на виробництві з ранку до ночі і слідкувала за всім процесом. Не можу все залишити і сказати, щоб ось так зробили. Мушу все контролювати, тому що при пошитті різне відбувається, і перші екземпляри для мене є дуже важливими.
– Який одяг входить у нову колекцію?
– У нас там є сукні, спідниці, штани та теплі боді.
– Чому ця колекція присвячена темі дощу?
– Я почала створювати цю колекцію у перехідний період між весною і літом. Зазвичай тоді падає дуже багато дощів і все настільки зелене, свіже. Я дуже люблю запах дощу, це мене наповнює зсередини. І ось захотіла передати те відчуття, що природа й людина – одне ціле, а багато хто про це забуває.
– Ти береш участь у подіумах чи маєш моделей?
– Ні, в кінці є загальний вихід із дизайнером, але окремо на мене працюють моделі, весь одяг показують вони. У мене й так дуже багато роботи, їм потрібно зробити зачіску, макіяж, вдягнути, аксесуари, зробити постановку. Це займає дуже багато часу, а на підготовку дається тільки 4-5 годин.
– Що потрібно вміти і мати, аби стати дизайнером?
– Дуже багато терпіння і спокою треба мати. Я сама по собі дуже витривала, багато часу витратила і на першу колекцію, і на другу, тому що ескізи створюються десь місяць чи півтора. З них ти повинна створити вже модель на тканині. А ескіз і тканина – це зовсім різні світи. Дуже важко передати задумку в матеріальний стан. Також потрібно усвідомлювати, що є конкуренція, але нам дуже пощастило. Наша група досить класна і ця конкуренція здорова. Одна одній допомагаємо, немає такого, що хтось із кимось сварився.
В Україні піднімуть зарплату, аби громадяни не їхали на заробітки, — Шмигаль