Майже півроку 9-річний киянин Єгор Мусійчук провів з мамою Аліною у лікарнях. У дитини діагностували гангліонейробластому. Приблизно стільки ж часу родина Єгора не має даху над головою: будинок, який багато років зводили батьки Єгора на столичних Осокорках, у них відібрали за тримісячне прострочення сплати відсотків по кредиту, що свого часу брався на придбання ділянки та будівництво. Без попереджень і, як наполягають адвокати Аліни – без жодних підстав – членів сім’ї просто викинули на вулицю разом з речами. При цьому частину майна, а також грошей та золотих прикрас, родина не може знайти досі.
Деталі резонансної історії дізнавався OBOZREVATEL.
У затишний садовий кооператив “Сонячний” на березі озера Мартишів на Осокорках ми приїхали на запрошення Аліни Пономарьової. Тут розташований будинок її родини, який вона з чоловіком зводить з 2011 року. Втім, з кінця березня 2021 року ні сама Аліна, ні її чоловік чи діти не були у власному будинку: звідси їх без попередження буквально викинули кредитори.
Аліна пояснює: мрію про власний дім для своєї чималої родини (у жінки, окрім 9-річного Єгорчика є ще двоє дорослих синів) вони з чоловіком Ігорем почали втілювати в життя в 2011 році. Власних коштів на придбання та подальший капітальний ремонт нерухомості на Осокорках у родини не вистачало, тож Аліна позичила 20 тисяч доларів за договором іпотеки у однієї з фінансових компаній. Зізнається: тоді її підкупило, що, на відміну від банків, ця організація вимагала мінімальний пакет документів, кошти видавала буквально на наступний день, та й відсоткову ставку пропонувала нижчу, ніж банківські установи.
Отримавши кошти, родина придбала будинок мрії і почала його розбудовувати. Аліна з року в рік справно вносила платежі за договором. Благо, чоловік Аліни працював, та й сама вона свого часу відкрила салон краси на Печерську (жінка за фахом – перукар). До старого будинку подружжя зробило простору прибудову. Планувалося, що згодом Аліна облаштує тут власну перукарню. Або оселить старшого сина з родиною.
А потім в сім’ю прийшла біда. Найменший син подружжя, Єгор, тяжко захворів. Лікарі довго не могли встановити причину стрімкого погіршення самопочуття дитини. І малюк проходив одне обстеження за іншим. І Аліна проводила з сином у лікарняних стінах значно більше часу, ніж у своїй перукарні. Тож зрештою власний бізнес їй довелося закрити – аби присвятити весь свій час порятунку сина.
В таких умовах Аліні стало значно важче виплачувати кредит. Після кількох перепродажів її боргу, кожен з яких збільшував суму заборгованості, щомісячні виплати сягнули тисячі доларів. Поки мала власну справу, Аліна могла і сплачувати відсотки, і продовжувати ремонт у домі. Коли ж лишилася без джерела доходу з хворим сином на руках – такі платежі зрештою стали для жінки непідйомними.
І коли на горизонті з’явилася ще одна фінансова компанія, яка зібралася перекупити Алінин кредит і обіцяла знизити відсотки по ньому – жінка вимушена була погодитись.
“Коли вони (попередній і наступний позикодавці. – Ред.) укладали угоду – я взагалі не була присутня. І якщо раніше в договорах скрізь вказувалося, що я отримала кошти під заставу будинку, то в цьому останньому договорі про будинок не було ні слова. Він був написаний так, начебто я просто взяла гроші. Хоча жодних грошей я в руках навіть не тримала… Я тоді підписала, бо боялася втратити будинок. Коли ж вчиталася в текст – просила переписати угоду нормально, вписати туди будинок. Але отримувала відмову”, – каже Аліна.
На початку 2021 року 9-літньому Єгорчику різко стало гірше. У дитини отекла половина тіла. Поки медики продовжували шукати причину – дитині раз-по-раз відкачували рідину з легень. Кілька тижнів він провів з банками попід руками, куди через трубки виводилася зайва рідина.
А далі батьки почули страшний діагноз: гангліонейробластома, пухлина в грудях з поширенням в черевну порожнину.
Саме в цей час жінка і допустила виникнення тримісячної заборгованості по кредиту, яка разом з пенею за прострочення платежів зрештою зросла до майже 10 тисяч доларів.
“Знайомі хотіли мені допомогти. Знаходили інших інвесторів, які їздили і намагалися викупити наш борг. Обіцяли дати мені відстрочку в кілька місяців, щоб я і дитину підлікувала, і другу половину будинку ми доробили (там вже все було зроблено під чистове оздоблення). Нам було запропоновано варіант, що в одній половині ми живемо, а другу здаємо – і з тих грошей виплачуємо борг. Але всі ці спроби виявилися безрезультатними. Вони всім відмовляли. Мабуть, вже тоді вирішили відібрати у мене будинок. Як я не просила, що не казала – мене ніхто не слухав”, – каже Аліна.
21 березня 2021 року Аліну з сином госпіталізували. А вже за три дні, 24 березня, ввечері в їхній будинок, де на той момент перебував лише середній син Аліни Дмитро, прийшли невідомі.
“Я збирався вигулювати собаку, коли в будинок зайшов якийсь чоловік. А за ним – ще четверо чи п’ятеро молодиків. Цей чоловік заявив, що є представником законного власника будинку. Я був шокований: про кредит батьків просто не знав. Ці люди заявили, що прямо зараз, об 11 ночі, будуть нас виселяти. Почали навіть виносити речі з будинку”, – згадує середній син, Дмитро Буряк.
За словами Дмитра, коли він запитав у незваних гостей, про який борг ідеться – йому озвучили суму в 90 тисяч доларів.
Не розуміючи, що відбувається, Дмитро подзвонив матері. Вона розповідає: ледь не до 3 ночі, з лікарні телефоном вмовляла кредитодавців зачекати хоча би до наступного дня. Зрештою, здавалося, було досягнуто домовленості: представники “нового власника” висунули Аліні ультиматум – до 12 години наступного дня привезти хоча би тисячу доларів.
Решту ночі та ранок жінка провела в пошуках грошей. І знайшла необхідну суму. Однак через процедури в Єгорчика не встигла до умовленої години.
“Вирватися і відвезти кошти до 12 години у мене не виходило. Я сказала, що привезу їх ввечері. Або просила, аби хтось від них приїхав у лікарню і я би віддала гроші. Вони сказали: “Перемовини закінчено. Будинок наш”. І почали самі виселяти. Жодних попереджень про те, що нас отак просто викинуть на вулицю – не було. Просто згрібали речі, запихали їх у мішки – і вивозили хто зна куди”, – розповідає Аліна.
Середній син Дмитро і старший Сашко намагалися зупинити свавілля. Справа ледь не дійшла до бійки. Чоловіки розповідають: жодних документів у прибульців з собою не було.
“Чоловік, який назвався представником “нового власника” (сказав, що звуть його Павло) розмахував папірцем – начебто витягом з реєстру про право власності на наш будинок за іншою людиною. Тикав цей папірець братові прямо в обличчя: на, мовляв, дивись, що написано. Погрожував. Коли я побачив, що справа йде до бійки – втрутився. Тоді цей Павло сказав: все, викликаємо поліцію. Вони кудись поїхали, привезли з собою поліцейських. І ті одразу стали на їхню сторону. Ніяких ні документів не вимагали, нічого. Почали нам з Сашком зразу казати щось типу: хлопці, ви тут ніхто, забирайте речі і звільняйте будинок”, – розповідає Дмитро. І зізнається: досі жалкує, що тоді ні він, ні брат не збагнули також викликати поліцію.
Вивезені речі – переважно одяг та шкільні підручники Єгорчика – родина потім знайшла на одному зі складських приміщень в районі станції метро “Лісова”. За оренду складу, до речі, вони досі платять самі. Згодом з’ясувалося: вивезли “нові власники” на той склад не все. Аліна не дорахувалася частини документів, в невідомому напрямку зникли кілька планшетів та ноутбуків, її золоті прикраси включно зі шлюбними обручками. А ще – значна сума грошей, що належали мамі Аліни.
“Мама привезла 10 тисяч євро на лікування Єгорчика. Зразу нам не сказала, з’ясувалося, гроші лежали в її сумці серед речей на другому поверсі. Ці гроші зникли – разом з золотом”, – каже Аліна.
Практично не залишилося у родини і меблів. Частину нові “господарі” викинули на вулицю, де вони кілька місяців мокли під дощем. Частину, зокрема, кілька диванів, а також побутову техніку – схоже, використовували для власних потреб робітники, які порядкували в будинку після того, як господарів з нього викинули – наразі ці меблі в такому стані, що користуватися ними навряд чи можливо.
З кінця березня і аж до середини вересня Аліна з Єгорчиком провели в лікарні. Її чоловік попросився пожити до брата. Середній син, що мешкав разом з подружжям – жив у товаришів. За цей час адвокати, до яких змушена була звернутися родина, домоглися відкриття кримінального провадження через захоплення будинку, де Аліна проходить як потерпіла.
І з’ясували дивовижні речі.
“Ми зайшли в реєстр прав на нерухоме майно – і з подивом побачили, що там зареєстровано за однією адресою, на одній земельній ділянці одразу два будинки. Один, той, що Аліна Анатоліївна купувала ще в 2011 році, площею 113 квадратних метрів. Але є ще й інший, площею в 268 квадратів, який у 2020 році було придбано невідомою нам фізичною особою за договором купівлі-продажу. У Департаменті містобудування КМДА нам повідомили, що такий будинок в експлуатацію не вводився, вони про нього нічого не знають. Звідки він взявся – незрозуміло. На ділянці ж є всього одна будівля”, – розповідає адвокат Пономарьової Алла Бобрович.
Далі – більше: у ході вивчення реєстрів юристи помітили дивні суперечності.
“Коли ми почали розбиратися далі – виявилося, що цей договір купівлі-продажу був укладений на підставі технічного паспорту на будинок, який був виготовлений пізніше, ніж укладений власне цей договір. Це в реєстрі чітко видно. На цю ж особу зареєстровано і земельну ділянку під будинком. Кадастровий номер співпадає. От тільки замість 400 квадратних метрів землі, які належали Аліні Анатоліївні і які відповідають фактичному розміру ділянки, там зазначено 4000 квадратних метрів”, – каже Бобрович.
За лічені дні після виселення Аліни та її родини, на кількох інтернет-платформах з’явилися оголошення про продаж цього будинку. Автори оголошення правили за будівлю з частковим ремонтом близько 2,5 мільйонів гривень.
Автори оголошення розписували переваги житла і його розташування. І навіть придумали “газове опалення”, якого в будинку не було й близько – опалення там було пічне.
Однак щось пішло не так – і від ідеї продажу цілого будинку “нові власники”, схоже, відмовились. Натомість поділили невелике подвір’я на три частини. Та й у самому будинку взялися за капітальне перепланування: прорубували додаткові входи, били дірки у перекриттях поміж поверхами для встановлення додаткових сходів, закладали існуючі дверні пройоми, аби облаштувати три ізольованих одна від одної частин будинку…
Замість вже зашпатльованих стін, готових під фарбування чи шпалери тут нині – груба кладка з піноблоків. Тих, які купував чоловік Аліни і які зберігалися у підвалі будинку.
Чи прораховував хтось, наскільки вплине таке перепланування на саму конструкцію і чи безпечно буде перебувати в цій будівлі взагалі – досі невідомо.
“Департамент підтвердив, що жодних декларацій щодо перебудови цього будинку їм не передавалося, в зв’язку з чим має відбутися перевірка”, – констатує адвокат Павло Бурнашев з адвокатського об’єднання, що займається справою Аліни.
Адвокати Аліни Пономарьової впевнені: те, що відбулося з цією родиною – протизаконно. Виселяти їх могли лише через суд.
“Ці люди повинні були би звернутися до суду. Визнати за собою право власності чи надати суду документи, що вони є законними власниками і їхні права порушуються. Але вони замість того, аби звернутися до суду і отримати або рішення про виселення, або про усунення перешкод у користуванні – виселили цю родину фактично безпідставно. Там же не було ні судових виконавців, нікого. Приїхали начебто представники власників – без документів, без нічого – викинули речі, змінили замки – і все”, – розповідає Бобрович.
Наразі триває слідство щодо обставин, за яких у родини відібрали їхній будинок. Спроби адвокатів самостійно достукатися до нотаріусів, які причетні до “зміни власника” будинку, провалилися – ті, з ким вдалося вийти на зв’язок, посилаються на “нотаріальну таємницю” і відмовляються спілкуватися з адвокатами потерпілої.
“Ці особи (“нові власники”. – Ред.), можливо, звернулися до реєстратора. Це, скоріше за все, якийсь нотаріус. Не виключаю, що вони надали йому повну інформацію щодо цих подій. Тобто нотаріус був обізнаний про таку ситуацію і тим не менше – вчинив реєстраційну дію. Або він просто керувався тими документами, які йому надали: якийсь підроблений може бути технічний паспорт начебто з відміткою про введення будинку в експлуатацію, підроблений договір про купівлю-продаж чи може якийсь ще документ фігурував”, – припускає Бурнашев.
Тож встановлювати, хто, як і на яких підставах позбавив родину житла, буде слідство. Адвокати поки лише обережно припускають: право власності на майно Аліни оформлене на підставних осіб. А за оборудкою може стояти юридична особа – одна з фінансових компаній, що спеціалізується на наданні позик громадянам.
А поки, оскільки виселяти Аліну з родиною так, як це було зроблено, ніхто не мав права – у супроводі адвоката Бурнашева та Цезаря Апакіна, голови садового товариства “Сонячний”, в якому розташовано будинок, вона заселилася назад у свій дім. Цього дня жінка вперше переступила поріг свого дому з моменту, відколи виїхала звідси разом з молодшим сином в Інститут раку. Побачене викликало в неї шок.
“Я не знаю, що з цим робити… Ми стільки років тяжко працювали, аби облаштувати цей дім… Боляче дивитися, що з ним зробили… Я просто не знаю, як тут зараз жити”, – ковтаючи сльози, каже Аліна.
За словами сусідів Аліни по садовому кооперативу, робота в її будинку за час відсутності господарів кипіла ледь не цілодобово. А близько двох тижнів тому – там раптом запанувала тиша. Коли Аліна разом з адвокатом приїхала вселятися назад – у будівлі нікого не було. Про незваних гостей нагадував розгардіяш, понівечені меблі, техніка та стіни, дві сумки з чоловічими речами та напівзгнила тушка курки у відімкненому Аліниному холодильнику.
За лічені дні Аліна з Єгором мусить вилітати до Ізраїлю, де дитину чекають на лікування: в Україні йому допомогти не змогли.
Вилікувати молодшого сина для жінки наразі – головна мета. Хоча й від думки про старших синів та чоловіка, які змушені будуть тримати оборону в понівеченому будинку – їй дуже тривожно.
“Повторення Іловайська для російських військ”: Арестович повідомив про котел для окупантів у районі Високопілля