Середньої зарплати в Швейцарії зовсім немає. Межа бідності – це $2,5 тис. На таку суму в місяць прожити фізично неможливо.
Про це розповідає українка Ірина Бранденберг з Ужгорода, яка мешкає у Швейцарії понад 20 років, передає. Пише gazeta.ua
“Квартири у нас прийнято знімати. Адже робота сьогодні є, завтра немає. Той, хто знімає квартиру, абсолютно необмежений в пересуванні. Це набагато легше. Сімейні пари, у яких кар’єра вже склалася, у яких є бізнес, купують будинки, – розповідає Ірина Бранденберг . – Люди тут люблять пересуватися. Іноді, як мовиться, кличе “дух мандрів”. В цьому випадку здають квартиру, складають кудись свої речі і їдуть куди завгодно. Скажімо, на рік. Просто катаються країнами. Але в Швейцарії не прийнято подорожувати в кредит, на це люди відкладають гроші. Якусь частину на пенсію, якусь- на поїздки. Можна абсолютно спокійно домовитися з роботодавцем поїхати, наприклад, на три місяці. Це неоплачувана відпустка, але багато хто погоджується”.
За словами українки, у Швейцарії рідкість, коли дітей заводять в 25 років. В основному – після 30 і в 40.
“Дитину ми тільки в 40 років завели. Спочатку хотіли побудувати кар’єру, пожити для себе, помандрувати, а потім вже осісти. Тут так прийнято, якщо з’являється дитина, розраховуй тільки на свої сили. Система така, що безкоштовні дошкільні установи взагалі відсутні. Тут все приватне і за все треба платити. Садок обов’язковий, але там дітки тільки з 4, а то і з 5 років. І школа у нас тільки до обіду. З 8 ранку до 12, все. Після обіду там буває пару днів по 2 годинки наверстки”.
“Решту часу потрібно, щоб за дітьми хтось наглядав або дорогі приватні установи. Бабусі і дідусі не збираються сидіти з онуками. Бабуся, яка пожертвує своїм вільним часом на дітей дочки або сина, – рідкість”.
У Росії десятками горять військкомати, – Арестович