Сьогодні щасливі матусі і татусі переконані, що самі вирішують, як виховувати свого малюка. Однак на процес виховання дедалі частіше впливають суспільні чинники та нав’язані стереотипи.
Тож одне з найбільш спірних питань – розвиток дітей до року. Якщо одні виступають за використання розвивальних методик, то інші вкрай негативно висловлюються щодо будь-якого втручання у розвиток карапуза.
Пропонуємо розглянути аргументи обох сторін.
«За»
1. Сучасний світ висуває високі вимоги. Щоб дитина встигала засвоювати важливу інформацію, працювати над її розвитком потрібно відразу після народження.
2. Дітлахи, батьки яких працюють за методикою, зазвичай мають більш високий рівень розвитку в порівнянні з однолітками. Такі діти раніше починають читати, писати і лічити.
3. Комплексні освітні системи, що охоплюють розвиток відразу кількох сторін особистості, можуть виявляти у дитини задатки до певних занять. Це дозволяє в подальшому обрати для малюка конкретні курси.
4. Дітки, які навчаються в розвивальному центрі в компанії ровесників, раніше соціалізуються та звикають до життя в дитячому колективі.
«Проти»
1. Середньостатистичний малюк здатен сам опанувати базові навички. Відповідно, додаткові заняття – зайве втручання у психіку.
2. Інтенсивні заняття можуть нашкодити маляті, якщо батьки чи педагог не знайомі з віковими особливостями організму, зокрема з такими, як темперамент і адаптаційні можливості.
3. Популярні методики акцентують роботу на інтелекті, а ось емоційний і соціальний розвиток ігнорують. Це може порушити адаптацію в дитячому середовищі.
4. Займатися з малюком щодня за методиками – дуже складно. А нерегулярні завдання практично не дають результатів.
5. Фахівці твердять, що результат залежить від вікових особливостей. Приміром, у шість місяців потрібно вчитися сідати або повзати, а ось читання в цьому віці зовсім не на часі.
6. Завищені вимоги до дитини і бажання виховати генія можуть негативно позначитися на подальшому житті. З малюків, чиї батьки «напихають» їх непотрібною інформацією, часто виростають невротики і перфекціоністи.
Як висновок можна сказати, що у кожної сторони є вагомі доводи. Ось чому батькам доведеться самим вибирати, застосовувати методики чи слідувати природному ходу дитячого розвитку.
Чому діти плачуть? Психолог назвала п’ять типів ниття