Щотижня у мене народжується дитина

11 особливих донорів.

На початку травня австралієць 81-річний Джеймс Харрісон останній – 1173-й раз – став донором крові. Він урятував 2,2 млн немовлят. Його кров містить рідкісні антитіла, що допомагають при несумісності груп крові вагітної й плоду.

Харрісон – донор із 18 років. До того втратив частину легені. Під час операції йому перелили 13 л крові. Вирішив, що також має рятувати життя. До клініки приходив двічі на місяць. Став донором для своєї дружини й доньки. Отримав орден Австралії. У Книзі рекордів Гіннеса Джеймса Харрісона назвали найактивнішим донором у світі.

1. Торік 61-річний Баррі Стоукс із Великої Британії хотів віддати нир­ку синові Аланові, 32 роки. Але лікарі сказали, що він не може стати донором через надмірну вагу – 127 кг. Чоловік найняв тренера і зайнявся гімнастикою. Схуд на 51 кг.

– У підлітковому віці в Алана діагностували рідкісну форму раку. Казали, що йому залишалося кілька місяців. Лікування допомагало, але після хіміотерапій почалися проблеми з нирками, – розповідає Баррі. – Медики порадили шукати донора. Я одразу погодився на операцію. Тепер, коли важу 76 кілограмів, зможу врятувати сина.

2. Тренер німецької збірної з веслування Штефан Хенце, 35 років, у заповіті зазначив: дарує свої органи хворим, які чекають на трансплантацію. Загинув під час Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро позаторік. Штефан із колегою сіли в таксі. Водій не впорався з керуванням і врізався у стіну. Водій і другий пасажир не постраждали. Хенце вдарився головою, знепритомнів. Наступного дня помер.

Його серце, печінка та нирки врятували життя чотирьом бразильцям.

– Після аварії ми приїхали у Бразилію, аби дати добро на пересадку органів сина. Серце Штефана не повинно зупинитися, – сказали його батьки.

3. У США працівник охоронної служби 36-річний Кріс Демпсі віддав частину печінки Хізер Крюгер, 25 років. Це сталося 2014-го. Жінка два роки хворіла на печінкову недостатність. Лікарі сказали, що без донора помре впродовж двох місяців. У черзі на пересадку печінки були 119 тис. хворих.

– Від колеги почув, що його кузина помирає. Врятувати її може пересадка, – каже Кріс. – Ця історія мене розчулила, погодився на операцію. Родичі мене не зрозуміли.

Хізер пересадили 55% донорської печінки. У лютому 2015-го Кріс запросив її в ресторан. За вісім місяців вони побралися.

4. 13-річну Джемайму Лайзелл із Великої Британії лікарі намагалися врятувати чотири дні. Померла 2012-го від розриву аневризми судини головного мозку. Органи дівчини пере­садили вісьмом пацієнтам. Серце, тонку кишку, підшлункову та легені розділили між чотирма хворими. Печінку отримали ще двоє. Стільки ж не померли завдяки ниркам Джемайми. Вона – донор, який урятував найбільшу кількість людей у країні, засвідчили у Британській службі охорони здоров’я.

– Якось Джемайма почула розмову про знайомого, який був зареєстрований донором і загинув в автокатастрофі, – згадують її батьки. – Сказала: “Якщо зі мною станеться біда, я теж хочу рятувати людей”.

5. Деббі Стівенс, 47 років, з американського Нью-Йорку 2012-го віддала нирку своєму роботодавцю – керівнику відділення автомобільної компанії Atlantic Automotive Group 61-річній Джекі Брасія. Після операції та звільнила підлеглу.

– У мене ще не закінчився реабілітаційний період, а вона вимагала вийти на роботу, – розповідає Деббі. – Скасувала додаткову ставку, понизила на посаді. Перевела у представництво фірми, яке розташоване за 80 кілометрів від дому. Я поскаржилася адвокатові. Після його листа в компанію мене звільнили.

Деббі Стівенс розлучена, виховує двох дітей. Через суд вимагає повернути нирку.

6. Матку своїй доньці віддала англійка 56-річна Єва Оттосон у січні 2011-го. Сара народилася з рідкісним генетичним захворюванням – у неї не було цього органу.

– Після одруження з чоловіком стали думати про дітей. Він пропонував звернутися до сурогатної матері. Але мені хотілося народити самій. Мама погодилася допомогти, – каже Сара, 25 років.

Операцію провели у клініці шведського Гетеборга. Сара завагітніла під час штучного запліднення. Народила здорову дівчинку. Після пологів матку видалили.

7. Настоятель церкви Святої Рити в американському Далласі Марк Зейтц, 56 років, пожертвував нирку парафіянці 42-річній Керрі Гелінг у вересні 2010-го. Жінка все життя хворіла на цукровий діабет. Втратила частину лівої ноги, перенесла чотири інфаркти, жила на апараті штучної нирки.

– Під час розмови Керрі зізналася, що їй залишилося жити два роки, – розповідає Зейтц. – Лікарі відмовляли її від транс­плантації. Нарешті погодилися, але сказали самостійно шукати донора. Керрі просила, аби я за неї помолився.

Після операції Марка Зейтца призначили вікарним єпископом Далласької єпархії.

8. 2004-го менеджер готелю 37-річний Ентоні Левін із Великої Британії дізнався, що його донька Джейд, 3 роки, народилася із дегенеративним захворюванням нирок. Згодом недугу виявили і в сина 5-річного Кігана.

– Із дружиною відчували провину перед дітьми. Адже в нас обох був ген, що провокує цю недугу. Їх поєднання і дало такі наслідки. З іншими партнерами у нас народжувалися б здорові нащадки, – каже Левін. – Дружина не погодилася на донорство. Я опинився перед важким вибором: кому віддати нирку? Вирішив урятувати доньку. Про її діагноз почули раніше, вона була в гіршому стані. Тричі на тиждень проходила діаліз, з дня на день могла померти. Синові лікарі давали ще п’ять років. Мали більше часу на пошуки донора.

Кігану пересадили нирку 2008-го.

9. Британець Мартін Ворбертон, 50 років, у квітні 2003-го став донором червоних стовбурових клітин для рідного брата 59-річного Пола. Він хворів на лімфолейкоз. Перед процедурою Мартін, фанат футбольного клубу “Манчестер Юнайтед”, змусив брата, прихильника “Манчестер Сіті”, перейти на сторону його клубу. Таку домовленість прописали в договорі.

– Я поклявся, що вічно буду вірний “Манчестеру Юнайтед” в обмін на ці чарівні еритроцити, – розповідає Пол Уорбертон. – У договорі йдеться, що маю радіти, коли мої колишні улюбленці вилітають із турніру. Реготати над уболівальниками “Манчестер Сіті”. Також повинен змінити колір свого будинку на червоний (колір футбольної форми гравців “Манчестер Юнайтед”. – Країна). Блакитними можуть бути лише ганчірки для чищення бруду (блакитний – колір футбольної форми гравців “Манчестер Сіті”. – Країна).

10. Британець 43-річний Саймон Вотсон є донором сперми упродовж 18 років. Продає її раз на тиждень за $70. Ліцензії не має. Клієнток шукає через Facebook. Третина з них вагітніє з першого разу.

– З багатшими жінками зустрічаюся в готельному номері, з біднішими – у громадському туалеті, – каже Саймон. – Щотижня у мене народжується дитина. Став батьком 900 нащадків, напевно. Вони розкидані від Іспанії до Тайваню.

Вотсон був двічі одружений. У шлюбах з’явилися на світ троє дітей. Донорством зайнявся після розлучення з першою дружиною.

– Тоді думав, що назавжди зав’язав із сімейним життям. Вважав, що краще піду в банк сперми і там заведу дітей. Якщо вони колись захочуть до мене навідатися – чудово. А ні – то ні, – додає Саймон.

11. Медсестра зі США Шеріл Коттл, 26 років, у травні 1995-го віддала на пересадку серце чоловіка 33-річного Террі, який укоротив собі віку. Орган дістався Санні Грему, 69 років. Шеріл і Санні потоваришували, а 2004-го одружилися. За чотири роки Санні закрився у гаражі й застрелився з дробовика. Йому було 82 роки.

– Можливо, спрацював ген самогубства, – припускав фізіолог Гері Шварц. – У Санні після пересадки змінився характер. Був спортсменом, а потім полюбив алкоголь і фаст-фуди. Таким захоплювався покійний Террі. У нього проявилася любов до Шеріл, що була в серці небіжчика. Тому залишив двох дітей і дружину, з якою прожив 35 років.

Для Шеріл шлюб із Санні був п’ятий. Він витратив усі свої заощадження та вліз у борги, аби дружина могла дозволити собі все, чого бажала.

Comments

comments