Майже у всіх країнах жінки беруть на себе роль основного опікуна, коли члени сім’ї хворіють. Також саме їх з більшою ймовірністю не сприйматимуть серйозно працівники охорони здоров’я.
Спалахи лихоманки Ебола та Зіка показали, що жінки частіше стикаються з нерівним доступом до ресурсів та медичного обслуговування та мають обмежені можливості для прийняття рішень щодо власного здоров’я та фінансів. COVID-19 нічим не відрізняється. Нещодавні дослідження показали, що випадки COVID-19 та випадки смерті серед жінок можуть бути занижені у країнах із вищою ґендерною дискримінацією.
Гендерні відмінності у показниках COVID-19
Щоб вивчити вплив пандемії COVID-19 на гендерні відмінності у стані здоров’я, дослідники проаналізували показники захворюваності та смертності від COVID-19 серед чоловіків та жінок у 133 країнах з 2020 до 2021 року.
Вони виявили, що в більшості країн, таких як США, Нідерланди, Франція, Україна та Вірменія рівень інфікування жінок приблизно однаковий або навіть трохи вищий.
Але 14% досліджених країн повідомили про більш ніж 65% випадків захворювання на COVID-19 та смерті серед чоловіків. Наприклад, 88% підтверджених випадків COVID-19 у Бахрейні та 85% у Катарі зафіксували серед чоловіків. Так само більше ніж 74% від загальної кількості смертей від COVID-19 у Чаді, Бангладеш, Малаві та Пакистані припадає на чоловіків.
Після ретельного аналізу вчені виявили, що біологічні відмінності мешканців різних країн не можуть пояснити ці тенденції. Натомість соціальні фактори, такі як вища гендерна дискримінація в сім’ї та обмежений доступ до багатства та освіти були значною мірою пов’язані з великими відмінностями у захворюваності та смертності від COVID-19 серед чоловіків та жінок.
Гендерні норми грають роль у тому, які можливості та ресурси доступні для різних людей. Жінки часто випадають із системи охорони здоров’я через ґендерні упередження та нижчий соціально-економічний стан.
У багатьох країнах жінки вдаються до неформальних чи неліцензованих постачальників медичних послуг і недорогих ліків, тоді як чоловіки витрачають більшу частину сімейних ресурсів на власні медичні потреби. А в деяких частинах світу чоловік чи батько жінки має дати згоду, перш ніж вона зможе отримати медичну допомогу.
Коли жінки мають меншу незалежність і здатність приймати рішення щодо свого життя, їм доводиться покладатися на членів своєї сім’ї в плані доступу до медичного обслуговування. У суспільствах, де жінки знецінені та не мають права приймати рішення, домогосподарство може бути вищим пріоритетом, ніж тестування на COVID-19 та перебування у лікарні.
Тож вчені припустили, що країни повідомляють про більшу кількість випадків захворювання та смертності від COVID-19 серед чоловіків через заниження даних про випадки захворюваності та смертності серед жінок.
Забувають не лише про жінок
Окрім цього, джерело даних, опрацьоване науковцями, не враховує трансгендерів та небінарних людей. Дані на рівні країн про ґендерні відмінності у доступі до медичної допомоги за інших захворювань та методів лікування також відсутні.
Європейський офіс ВООЗ закликав країни збирати ґендерні дані через свої інформаційні системи охорони здоров’я, але більшість країн цього досі не роблять.
Хоча наші результати дійсно показують сильний зв’язок між ґендерними нормами та відмінностями у стані здоров’я COVID-19, вони не доводять причинно-наслідкового зв’язку, як це зробив би контрольований експеримент. Проте такі дослідження неможливі під час пандемії. І результати можуть відрізнятися залежно від регіону через культурні та соціальні відмінності,
– йдеться в публікації.
Наприклад, одне нещодавнє дослідження показало, що в США від COVID-19 помирає більше чоловіків, ніж жінок, тому що вони з меншою ймовірністю дотримуються рекомендацій щодо використання масок та соціального дистанціювання.
Попри ці обмеження очевидно, що соціальні фактори відіграють роль у результатах лікування COVID-19. Ігнорування гендерних упереджень в охороні здоров’я може погіршити ситуацію нерівності.
Горбатюк заявив, що готовий бути генпрокурором при президентові Зеленському .