Вихователь в дитячому садку допомагала дитині одягати взуття. Це було страшенно важко, так як черевики ледве натягувались на ноги.
Коли їй все-таки вдалося їх надіти, дівчина зітхнула з полегшенням.
— Але ви переплутали ноги, — сказав хлопчик.
Вона вже мало не ридала, але все ж таки набралася терпіння і почала знову надягати черевики. На цей раз все було правильно.
— Це не мої черевики, — ошелешив хлопчик.
Дівчина була вже на межі відчаю і сказала: «Чому ти не попередив мене про це раніше?» Не бачачи іншого виходу з ситуації, що склалася, вона знову зняла черевики.
— Це черевики мого брата, але моя мама дала мені їх поносити, — сказав хлопчик з задоволеним обличчям.
Вона вже не знала, плакати їй чи сміятися. Знову одягнувши черевики, вихователь запитала: «Де твої рукавички?»
— Я засунув їх у черевики, — гордо сказав хлопчик
Україна вступить до НАТО як передова армія – російсько-ізраїльський бізнесмен