Тіла вбитих і закатованих людей продовжують виявляти на Київщині через кілька місяців після втечі російських окупантів. Зокрема, було виявлено і рештки замордованого батька трьох дітей. Його тіло місяцями лежало у колодязі.
Як інформує “Obozrevatel”, у селі Березівка Бучанського району за п’ять місяців після зникнення знайшли тіло застреленого місцевого жителя, 47-річного батька трьох дітей Василя Авдєєва. Весь цей час його дружина Тетяна шукала і сподівалася, що він живий. На жаль, дива не сталося.
Дали притулок сім’ям та розвозили продукти
Василь Авдєєв із села Березівка Бучанського району під Києвом до початку повномасштабної війни був підприємцем, займався продажем лісу. У сім’ї 46 соток землі, де вони ведуть своє господарство. Коли російські війська вторглися в Україну, Василь залишати село категорично відмовився, хоч була така можливість. Навпаки, дав притулок у будинку ще кільком сім’ям з дітьми, щоб разом виживати. Сім’я пекла хліб, розвозила продукти в сусідні села, по сусідах. Як розповідає дружина Василя Тетяна, багато хто приїхав у села на кілька днів, ніхто не думав, що опиниться в окупації на цілий місяць.
“Василю подзвонили люди, які живуть за лісом. Сказали, що у них там дві багатодітні сім’ї, діти від місяця і до 6 років. Продуктів немає, дітей годувати нічим, води теж немає. Тому чоловік зібрав що міг і 2 березня повіз їм”, – згадує події того дня Тетяна.
Після від’їзду чоловіка за пів години у ворота будинку постукали. Надворі стояв місцевий житель Вова, хворий хлопець, якого сім’я підгодовувала. Нічого не підозрюючи, одна з дочок пішла відчиняти. А за воротами стояли буряти.
“Вони націлили на неї автомат, сказали: “Це перевірка, яке твоє дівоче прізвище?” Дочка почала зачиняти ворота, тоді вони їй крикнули, що розстріляли її чоловіка. Ми всі сховалися в будинку, дивимось у вікно, а їх осіб 5-6 ходить по двору. Коли вони пішли, я кинулася за ними. Я не знала, що Василь поїхав прямою дорогою, думала, через ліс. Побігла туди, щоб його зустріти та попередити. Чекала до 12 години ночі, але він так і не приїхав”, – каже дружина.
Вже о 5 годині ранку Тетяна знайшла машину чоловіка на іншій дорозі, в ній були сліди від куль, усередині нікого не було, але не було і слідів крові. Буряти розвернули авто, у такий спосіб перегородили дорогу. На зворотному шляху вона побачила на землі речі з багажника їхньої машини – продукти, борошно були розкидані. Мабуть, тут у Василя стріляли, а машину вже потім відігнали.
Шукала чоловіка скрізь, навіть у могилах
Дружина пробувала з’ясувати у загарбників, де її чоловік. “Вони говорили, що віддамо, знаємо його. Один наш житель, він раніше в органах працював, ходив до них, питав. Потім уже сусіди, які живуть навпроти того місця, розповіли, що росіяни сховали танк біля дороги, від нас його не було видно. Коли машина чоловіка порівнялася з ним, вони відкрили вогонь. Але оскільки одна з куль влучила у вікно сусідів, то вони втекли в іншу кімнату, і що було далі – не знають”, – згадує Тетяна.
Дружина намагалася знайти сліди чоловіка. Після того, як окупантів вигнали з Київської області, Тетяна з тероборонівцями, кінологами обшукували територію.
“Для мене було важливо переконатися самій, що я оглянула все, але його немає. Ми навіть могили розкопували, щоб перевірити. Розсилали листи до Білорусі, сестра додзвонилася до Москви до омбудсмена з прав людини. Звідти навіть надіслали відповідь, що, мовляв, робимо все можливе. Я знаю, що з сусідніх сіл тоді багато забрали полонених, але протягом двох місяців усіх повернули, а мого Василя не було в жодних списках.
Він дуже часто снився мені. Наче він десь тут, поряд, але я не хотіла в це вірити. Якось уві сні він сказав мені: “Ще час не настав”. Потім я дуже нервувалася через те, що час іде і я взагалі не зможу його відшукати”, – зітхає дружина.
Цинічно розстріляли мирного мешканця
Тіло Василя 4 серпня знайшов дорожній працівник випадково. Воно було в одному з бетонних колодязів, по яких з дороги стікає вода. Хоча Тетяна каже, що всі колодязі вони тоді оглядали. Але всі ці стоки з’єднані між собою великою трубою. На думку слідчого, навесні була вода, вона затягла тіло в трубу, а тепер пішли дощі, і воно спливло.
Хоч російські загарбники і запевняли одного з мешканців цього села, що у Василя було поранення, він втратив багато крові та помер, експертиза встановила, що чоловіка було вбито пострілом у голову. Тобто окупанти цинічно розстріляли мирного жителя 2 березня, а тіло сховали в криницю під дорогою. У цьому ж селі вбили ще кілька людей, серед них і хворого Вову, з яким буряти тоді приходили до будинку Тетяни.
“Не люблю слово “тримайся”
Поховали Василя Авдєєва на Хмельниччині у селі Воробіївка. “Я родом звідти, там є будинок моїх батьків. Там жила і бабуся Василя, до якої він приїжджав щоліта. Ми з ним знайомі були з 1 класу. Кілька разів він мені казав, що якщо його не стане, то поховати його треба поряд з бабусею, там його місце. І ще він вважав, що на похорон не треба одягати чорний одяг. Ми віряни, у нас вважається, що смерті немає, просто душа переходить в інше життя. Тому, мабуть, він так і говорив”, – згадує Тетяна.
Дружина виконала всі бажання чоловіка. Поховали його поряд із його бабусею. А на похороні всі рідні були у світлому одязі та світлих хустках, як він і хотів. Тетяна дуже важко переживає втрату чоловіка. Тепер увесь будинок, господарство залишилося на ній із трьома доньками. Старша закінчує ординатуру, вона лікарка-офтальмолог, зараз живе в Києві. Середній доньці 15 років, молодшій 12.
“Я завжди думала, що я дуже сильна. А тепер опорою мені стали мої дочки, моя старша сильніша за мене. Я не люблю, коли кажуть “тримайся”. За що мені тепер триматися? Я хочу триматися за руку чоловіка, а його немає. Важко перебувати в будинку, я не знаю, коли вже мені полегшає”, – зітхає жінка.
Перед своєю останньою поїздкою Василь із Тетяною та односельцями поховали українських льотчиків. 28 лютого під селом упав наш літак, була пожежа. Люди зібрали тіла загиблих, Василь зробив труни, і їх поховали. За документами, що збереглися, зробили написи. Жінка пам’ятає, що це були Ярослав та Роман із Запоріжжя. Після деокупації за ними приїхали військові і труни забрали.
Потрібний розголос: шахраї цинічно видурили в батька загиблого учасника АТО майже 300 тис. грн