Лайфхаки щодо онлайн-навчання від австралійської вчительки
ГО “Смарт освіта” разом із канадськими та австралійськими педагогами започаткувала серію воркшопів для вчителів. На першій вступній зустрічі Йен Сіо, австралійська педагогиня, гуманітарна послиня для підтримки студентів-стипендіатів, менеджерка проєкту з боротьби з цифровою бідністю (Digital Poverty Manager) ділилася досвідом організації та проведення онлайн-уроків так, аби підтримувати залученість учнів упродовж усього заняття та мотивації їхньої активності.
Далі – пряма мова. А повністю вебінар ГО “Смарт освіта” можна подивитися нижче у вікні:
Є чимало спільного між онлайн-освітою та очними уроками. Насамперед учителі так само лишаються експертами в предметах, які вони викладають. В обидвох випадках педагогу потрібно збудувати взаємини зі студентами та створити освітнє середовище, контролювати відвідуваність та виконання дедлайнів письмових робіт, слідкувати за потребами та відповідністю навчального процесу реальному світу, створювати додаткові ресурси, з яких учні можуть отримати знання.
Але є й відмінності. Учні контактують із педагогом індивідуально, причому комунікації відбуваються різними шляхами. Фізично педагог може навіть не бачити своїх учнів. А змістове наповнення уроку вимагає менших зусиль, адже концентрація уваги учнів під час онлайн-уроку значно коротша.
Студенти приходять до навчання з різними потребами та різним рівнем підготовки, різноманітним життєвим досвідом. Технічні можливості учнів та їхніх сімей також різняться, далеко не у всіх є доступ до інтернет-технологій у повному обсязі. Природно, що всі ці чинники сильно впливають на якість навчання.
ПОРАДИ ВІД ЙЕН
Перед учителем постає серйозний виклик – як вдосконалити навчальний онлайн-простір так, аби він став максимально ефективним та дружнім до всіх учнів.
Наприклад, використовувати для демонстрації різноманітні макети для пояснення теми уроку, що зробить його більш зрозумілим і переконливим.
Встановлювати камеру на рівні очей, щоби не дивитися на учнів “зверхньо” (так відбувається, якщо камера розташована нижче).
Ефективною методикою є й активне використання чату.
Можна ставити персоналізовані запитання (тобто спрямовані конкретним учням під час онлайн-заняття), пропонувати їм використовувати іконки для коментування того, що відбувається на екрані (підняти руку, поставити сердечко тощо). Це дає змогу отримувати зворотний зв’язок від учнів, а також тримати їхню увагу.
Під час онлайн-занять діти сильно відволікаються. Тож учителеві потрібно повертати увагу учнів до навчання. Добре працюють фізкультхвилинки, можна запропонувати дітям зробити розминку чи попити води. Або проголосувати в чаті за якесь рішення (як правило, це дуже подобається учням).
Можна дати як домашнє завдання вивчити якесь питання заздалегідь, ще до того, як воно буде розглядатися на уроці. І тоді, якщо учні прийдуть на заняття вже підготовленими, вони радо будуть ділитися знаннями, які здобули самостійно, бо відчуватимуть свій зв’язок із класом.
Інше питання полягає в тому, що часто учні не хочуть вмикати камери та прагнуть зберігати анонімність. Таких дітей важко залучити до навчання. Тому на початку занять варто запропонувати список правил, за якими вестимуться заняття. Це сприятиме підвищенню залученості дітей до навчання. Наприклад:
увімкніть свої камери, якщо маєте таку змогу;
перевірте, чи правильно написане ваше ім’я в зумі;
тримайте мікрофон вимкненим, якщо не відповідаєте на запитання;
ставте запитання в чаті;
використовуйте іконку піднятої руки, якщо хочете щось сказати;
закрийте вікна, що не використовуються під час уроку, та будьте активними.
З іншого боку, можна запропонувати організувати анонімну дискусію. Це допоможе учням почуватися комфортніше та сприятиме більшій активності.
Діти зазвичай чудово реагують на різноманітні вікторини, бо в них є момент змагання. Для організації таких активностей в онлайн-класі є чимало інструментів, більшість із яких є безплатними, наприклад, Jamboard, Kahoot, Poll Everywhere тощо.
Тривалість онлайн-уроку має залежати від наповненості та різноманітності заняття. Якщо вчитель тільки читає лекцію, діти втомлюватимуться швидше. Але коли їхні активності різноманітні, то й залученість і бажання продовжувати будуть стійкішими. Якщо класу запропонувати вправи, які, з одного боку, дають дітям змогу відволіктися, а з іншого – сприятимуть глибшому засвоєнню матеріалу, ефективність заняття значно збільшиться.
Молодших школярів (1–2 класи) краще навчати в маленьких групах, відповідно до рівня їхньої базової підготовки. І коли “слабші” учні досягають певних успіхів, поступово об’єднувати групи з більш “сильними” учнями.
На шляху з Польщі матір із сином у жахливий спосіб покінчили життя самогубством