Якщо ви людина від природи добра, то,напевно, вам знайоме Золоте правило: «Не роби добра –
не отримаєш зла». На жаль, воно працює практично завжди, але чому так відбувається? Якщо
це питання хоча б раз опинявся в вашій голові, то настійно раджу прочитати цю притчу, в
ній ви знайдете відповідь, а головне зрозумієте, як жити з несправедливістю світу.
Одного разу до старого мудреця в двері постукала молода незнайомка, яка, заливаючись
сльозами, розповіла старцю свою історію.
– Я не знаю, як мені далі жити … – з трепетом у голосі промовила вона. – Все життя
я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира
і відкривала їм душу…По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи
нічого взамін, допомагала, чим могла. Я дійсно робила це все безоплатно, але
натомість отримувала зло і глузування. Мені прикро до болю і я просто-напросто
втомилася … Благаю, скажіть, як мені бути?
Мудрець терпляче вислухав і потім дав дівчині пораду:
– Роздягнися догола і пройдися зовсім голою по вулицях міста, – спокійно сказав
старець.
– Вибачте, але я ще не докотилася до такого … Ви, напевно, з глузду з’їхали чи
жартуєте! Зроби я таке, то не знаю, що очікувати від перехожих… Ще хтось
збезчестить або поглумиться наді мною…
Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.
– Ти соромишся вийти на вулицю голяка, але чомусь тобі зовсім не соромно йти
по світу з оголеною душею, розкритою, як ці двері, нарозхрист. Ти пускаєш туди
всіх кому не лінь. Твоя душа – це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення
самих себе в інших людях. Їх душа повна зла і пороків – саме таку потворну
картину вони і бачать, коли зазирають в твою чисту душу.Їм не вистачає сили
і мужності, щоб визнати, що ти краща них, і помінятися. На жаль, це доля тільки
воістину сміливих …
– Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене, по суті, нічого
не залежить? – запитала красуня.
– А ну ходімо зі мною, я дещо тобі покажу … Подивися, це мій сад. Ось уже
багато років я поливаю ці небаченої краси квіти і дбаю про них. Зізнатися чесно,
я жодного разу не бачив, як розпускаються їх бутони. Все, що мені доводилося
бачити, – це прекрасні розпустилися квіти, які ваблять своєю красою і запашним
ароматом.
– Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене нічого не
залежить? – спитала красуня
– Дитя, учись у природи. Подивися на ці чудові квіти і роби, як вони, – розкривай
своє серце перед людьми обережно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Відкривай душу
хорошим людям. Іди від тих, хто обриває твої пелюстки, кидає під ноги і топче.
Ці бур’яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. У тобі вони
будуть тільки бачити потворне відображення себе.
“Загроза небезпечної хвороби”: на український ринок потрапило м’ясо, що викликає страшну недугу