Черговий понеділок для українців почався з масованого російського ракетного удару.
Москва випустила по Україні 50 ракет, 44 з яких збила наша ППО. Проте, на жаль, ті, що влучили, завдали значних руйнувань. Пів Києва залишилося без світла й води. Аналогічна ситуація в Харкові, Дніпрі та Запоріжжі. Вперше від початку повномасштабної війни Росія поцілила по Чернівецькій області. Уламки однієї з російських ракет впали навіть у Молдові, звідки напередодні за дивним збігом обставин забрав свою базу угорський лоукостер Wizzair.
Москва продовжує бити по нашій електричній інфраструктурі, щоб занурити Україну в повний блекаут, а з приходом морозів влаштувати “холодомор”. Ці воєнні злочини відбуваються на тлі глобального підвищення Путіним ставок напередодні саміту G20 на Балі 15-16 листопада. В суботу, 29 жовтня, після подій у Севастопольській бухті, коли чи-то через невдалі запуски ракет ППО, чи-то через “осіннє загострення”, як каже секретар РНБО Олексій Данилов, Росія заявила про “теракт” щодо кораблів ЧФ, і призупинила свою участь у “зерновій угоді”.
Цю угоду за посередництва Туреччини й ООН було укладено в липні. Україна отримала змогу експортувати свою с/г продукцію, а Росія зобов’язувалася не атакувати комерційні судна, які проходять спільну інспекцію в Стамбулі. Проте всі три місяці дії цієї угоди Путін особисто її критикував: то українське зерно йому йшло кудись не туди; то українське зерно експортується, а от російські добрива – ні. Тобто, весь цей час Росія шукала привід вийти з “зернової угоди”. І знайшла.
Проте ООН і Туреччина, схоже, не особливо звернули увагу на демарш Москви. В понеділок, 31 жовтня, з портів “Одеса”, “Чорноморськ” та “Південний” до СКЦ (Спільного координаційного центру) в Стамбулі на перевірку вийшли 12 суден з 354,5 тис. тонн агропродукції до країн Африки, Азії та Європи. Росія, на щастя, поки не перешкоджала їхньому безпечному проходу.
То що ж відбувається з “зерновою угодою”, чому Путін особисто підставив Ердогана, та чим все може закінчитися, ТСН.ua дізнавався.
Чого хоче Путін
Що в Кремлі назвали причиною призупинення участі в “зерновій угоді”?
Буцімто суботню атаку України безпілотниками по кораблях ЧФ РФ у Севастопольській бухті, в якій також звинуватили й Велику Британію. Ушкоджень міг зазнати флагман “Адмірал Макаров” (флагманом він став після того, як українські ВМС потопили крейсер “Москва”). Причому ці дрони, за версією Міноборони РФ, були випущені з комерційного судна, яке йшло з одеського порту по гуманітарному зерновому коридору.
“Що світ почув? Що нібито хтось із зерновоза запускає дрони. Спочатку вони говорили про бойових птахів, потім про бойових комах, тепер бойове зерно, пшениця-вбивця, від якої тонуть російські адмірали. Що можна сказати? Реально хворі люди. Але ці хворі люди знову ставлять світ на межу жорсткої продовольчої кризи”, – заявив Володимир Зеленський.
Якщо Росія розраховувала, що після її демонстративного демаршу з “виходом” (насправді призупиненням, але в російському варіанті це тотожні поняття) із “зернової угоди” світ злякається, вона прорахувалася. Так, всі світові лідери, враховуючи президента США Джо Байдена, закликали Путіна повернутися до “зернової угоди”. Разом із цим всі розуміють, що це шантаж.
По-перше, як ми вже зазначили, від самого початку укладення цієї угоди Путін був незадоволений її умовами.
Ні в Росії, ні в Туреччині, яка була посередником підписання документів у Стамбулі й отримала чимало дивідендів (але про це нижче), не приховували, що вважають її лише першим кроком до ширших перемовин про “мир” в Україні. А насправді, в путінській логіці, про капітуляцію, проте дещо відстрочену в часі. Тим паче, днями прессекретар Путіна Дмитро Пєсков та міністр закордонних справ Сергій Лавров вкотре синхронно заявили, що Росія готова розмовляти зі США. Але на своїх умовах – про минулорічні ультиматуми Кремля на адресу НАТО “збирати манатки й забиратися на рубежі 1997 року”.
По-друге, з укладенням “зернової угоди” Захід на певний час забув про проблему голоду в Африці та Азії, що не входить у плани Путіна. Його розрахунок на те, щоб заморозити Європу, не спрацював. Сховища в ЄС вже заповнені на 90-95%. Тому в Кремлі згадали про шантаж голодом. А це мільйони біженців до ЄС, де й так нестабільна економічна ситуація з цінами на енергоносії та інфляцією, що може похитнути стабільність чинних там політичних режимів і привести до влади лояльні до Росії уряди.
По-третє, Путін постійно скаржився на блокування експорту російської с/г продукції й добрив через вторинні санкції Заходу. Хоча США та ЄС ще в липні опублікували пояснення, що російська агропродукція може безперешкодно продаватися на світових ринках. Разом із тим Путін чомусь не згадував про крадене українське збіжжя, яке незаконно продавав до Сирії й інших країн. А днями син керівника російського Радбезу Дмитро Патрушев і поготів заявив, що Росія готова безкоштовно поставити найбіднішим країнам до 500 тис. тонн зерна.
Що зараз із зерном
На вечір неділі, 30 жовтня, 218 суден виявилися фактично заблокованими:
95 вже завантажених, які вийшли з українських портів, очікували на інспекцію в СКЦ у Стамбулі для відправлення до кінцевого споживача;
101 судно очікували інспекції на вхід до українських портів;
22 завантажених чекали на вихід з українських портів.
Дія чинної зернової угоди спливає 19 листопада. І, як зазначили в українському Мінінфраструктурі, блокувати гуманітарний зерновий коридор Росія почала ще у вересні. “Це проявлялося в штучному затягуванні та зменшенні кількості інспекцій, що призвело до створення черги зі 176 суден із 2,1 млн тонн агропродукції на борту. Таким чином, стає очевидним намір Росії спровокувати масовий голод у нужденних країнах Африки та Азії, а також створити гострий дефіцит продовольства у всьому світі”, – зазначили в міністерстві.
Проте, тоді ж у неділю, 30 жовтня, Туреччина, Україна й ООН погодили план руху 16 комерційних суден з українським збіжжям на понеділок, що перебували в турецьких водах, а Росію просто поставили до відома. Протягом цілого дня в понеділок всі очікували на силові провокації з російського боку. Проте гуманітарний зерновий коридор продовжив свою роботу вже без Росії.
Із портів “Одеса”, “Чорноморськ” та “Південний” вийшли 12 суден з 354,5 тис. тонн агропродукції до країн Африки, Азії та Європи. Майже напевно, попри демарш Москви, зерновий коридор продовжив працювати завдяки наполегливій турецькій дипломатії. Хоча, за словами керівника проєкту “Інституту Чорноморських стратегічних досліджень” Андрія Клименка, Росія все ж намагалася зірвати проходження суден, надсилаючи капітанам попередження, що їхня безпека під питанням.
Проте, як довго триватиме проходження суден? Ще один день, два, тиждень? У російських пабліках не приховують, що разом із ракетними ударами по енергетичній інфраструктурі охоче б “відкалібрували” ще й українські порти. Тому Росія торгуватиметься. The New York Times пише, що дії Росії можуть призвести до зростання світових цін на зерно. Так воно й сталося. Не встигли в понеділок, 31 жовтня, запрацювати ринки, як ціни на збіжжя поповзли вгору.
Навряд чи Путіну вдасться схилити Байдена чи когось із його Адміністрації на перемовини. В Білому домі дали Кремлю чітко зрозуміти: розмовлятимуть із Росією лише після того, як на це погодиться Україна. А Зеленський не погодиться говорити, поки президентом Росії залишається Путін.
З іншого боку, для іміджу Росії на міжнародній арені, зокрема з-поміж тих самих країн Африки, яких Москва називає своїми друзями, блокування вивозу українського зерна не дуже гарна історія. Саме тому там заходилися пропонувати безкоштовні постачання с/г продукції до цих країн. Проте йдеться максимум про 500 тис. тонн зерна. Україна ж за три місяці експортувала понад 9 млн тонн.
До того ж, є ще один цікавий юридичний нюанс. Справа в тому, що в липні, коли “зернова угода” укладалася, напряму Україна з Росією нічого не підписувала. Нагадаємо, що Туреччина й ООН підписали по дві угоди окремо з Україною та Росією. Тобто, за бажання та політичної волі Анкари та ООН, угоду з Україною можна було б продовжити. Проте хтось має гарантувати безпеку української портової інфраструктури й комерційних суден.
Ляпас Ердогану?
У понеділок, 31 жовтня, президент Туреччини особисто прокоментував демарш Москви. Проте зробив це в своєму стилі без жодних гарантій чи натяків на продовження дії домовленостей. “Незважаючи на те, що Росія вагається щодо “зернової угоди”, оскільки Москві не надані такі ж можливості, Туреччина продовжуватиме свої зусилля, щоб служити людству”, – сказав Ердоган.
Символічно, що про призупинення участі в “зерновій угоді” Росія заявила в День Турецької Республіки. Навряд чи Кремль заздалегідь запланував зробити це саме 29 жовтня. Швидше за все це співпадіння, адже приводом стала помста за події в Севастопольській бухті. Хоча й це був лише привід, адже Путін вже давно шукав причину зірвати “зернову угоду”.
По-перше, за словами старшої аналітикині Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенії Габер, щоб покращити умови для самого себе: розширити експорт свого збіжжя, включивши туди ще й добрива та аміак.
По-друге, підкреслює аналітикиня, це звичайно ж шантаж, щоб змусити сторони, зокрема Україну, сісти за стіл переговорів, зупинивши своє успішне просування на фронті.
Що це значить для Туреччини? Для неї, за словами Євгенії Габер, “зернова угода” була важлива з двох причин.
Перша – вона стала вінцем дипломатичних зусиль Анкари й особисто президента Ердогана в посередницьких послугах між Росією та Україною.
“І завжди ця угода згадується (в Туреччині – ред.) як така, що стала можливою виключно завдяки Туреччині, бо жодна інша країна не змогла цього зробити. Й в принципі це правда. Але треба розуміти, що вона має дуже важливе символічне значення. “Зернова угода” була ключовим успіхом саме для Туреччини. Й зараз його втрата означатиме також втрату значних політичних дивідендів, як всередині країни, так і на міжнародній арені”, – коментує ТСН.ua Євгенія Габер.
Друга – саме Туреччина отримувала значні економічні вигоди від реалізації цієї ініціативи.
За словами Євгенії Габер, треба розуміти, що велика частина цього зерна йшла саме до турецьких портів (зі значною знижкою – ред.), а потім перепролавалася на ринки Близького Сходу (або перероблялася й вже потім продавалася).
Але при цьому Євгенія Габер не вважає, що призупинення участі Росії в “зерновій угоді” – це ляпас особисто Ердогану. Навпаки, Путін називає Ердогана сильним лідером, а Туреччину – непростим, але надійним партнером. Росія прагне всадити Україну за стіл переговорів. У цьому сенсі Туреччина також зацікавлена, щоб посадити Україну й Росію за переговорний стіл.
“І я не думаю, шо варто зараз очікувати від Анкари радикальних кроків. Хоча Міноборони Туреччини, як і президент Ердоган, давали свої гарантії щодо діяльності зернового коридору принаймні до 19 листопада. Разом із тим ми бачимо заяву Міноборони Туреччини, в якій сказано, що турецька сторона нагадує про важливість дотримання угоди й утримання від будь-яких провокацій всі сторони (тобто, і Росію, і Україну – ред.), і що будь-які кризи можна вирішити завдяки діалогу й добрій волі. Це нам говорить про те, що Туреччина не буде військовим способом, як би нам цього не хотілося, захищати наші кораблі, які йтимуть цим гуманітарним зерновим коридором”, – підсумовує Євгенія Габер.
Литиме як з відра, і парасолька не допоможе: найближчим часом накриє штормовий циклон, коли прийде потепління