Компроміс – це слабкість. Усмішка – виклик. Агресія і хамство – єдині способи домогтися свого. Складається таке враження, що українці масово розучилися посміхатися – вийшовши на вулицю, рідко зустрінеш когось, хто при зустрічі з випадковим знайомим, колегою або видавить з себе більше однієї малопомітної посмішки. Єдиний виняток – діти.
Їх реакції безпосередні і живі. Поки дорослі корчать похмурі пики, просто вибираючись за хлібом в супермаркет, дитячий сміх звучить як і раніше, весело.
Можливо, нам варто було б повчитися мистецтву компромісу і вмінню ставити себе на місце співрозмовника у американців. Так, їх повсякденні посмішки більше нагадують звичну напругу м’язів. Але навіть цю звичну вправу вони роблять лише тому, що так прийнято в суспільстві – взаємна ввічливість і посмішка це ваша візитна картка.
Похмурих людей не любить ніхто (включаючи їх самих). Чомуж щоразу стикаючись з типовими для української дійсності життєвими проблемами ми знову і знову стаємо в позу борця? Готуючись протистояти випадковим людям навіть у боротьбі за місце у черзі.
Поліклініка, державні установи, приватні магазини – скрізь і всюди доводиться стикатися з персонажами анекдоту «Вас багато, а я одна!». Персонажем, що так само похмуро дивиться на навколишню реальність, як і ті, хто прийшов на прийом з будь-якого питання.
Між тим, легка посмішка і бездоганна ввічливість творять чудеса – якщо користуватися ними, отримуєш значно більше. На тлі масової неспроможності посміхнутись , ці прояви ретельно дозованої щирості дозволяють налагодити хороші взаємозв’язки. Адже побачивши прихильність до них, дружній інтерес виявляють і співрозмовники. Намагаючись допомогти і порадити, а не знову вступати в боротьбу за міфічне місце під сонцем, яке кожен з нас шукає вже занадто агресивно.
Можливо, це особливість менталітету, але з неї і починаються проблеми – звичка не поступатися і нелюбов до компромісів призводить до конфліктів у суспільстві. А разом з ними – і до тих негативних тенденцій у сфері обслуговування, комерції, бюрократії і побуту, до яких ми всі так звикли. Посміхайтеся, панове, посміхайтеся!