Людська пам’ять і пригадування не працюють як комп’ютер, але саме це робить їх цікавими для вивчення.
Часто кажуть, що людина — це її спогади. Тому ваша пам’ять і пригадування робить вас такими, яким ви є.
Але ми часто жаліємось на погану пам’ять, і засмучуємось, що не можем керувати нею вручну, як у випадку з технікою. Однак, пам’ятайте таке:
1. Пам’ять не погіршується
Кожен з нас стикався з тим, що інколи не міг чогось пригадати. Тому можна зробити висновок, що пам’ять з часом погіршується, але вчені не підтримують такої думки. Вони вважають, що пам’ять не має лімітів. Просто до тієї інформації, яка зберігається в пам’яті, але не повторюється, важче отримати доступ.
2. Забування допомагає нам вчитись
Думка про те, що забування допомагає нам навчатись, може здаватись нелогічною. Але уявіть собі, що є мозок, який може згадати і відтворити все. І от, наприклад, він намагається згадати, де запаркував машину — для цього мозку прийдеться подумати про всі парковки, на яких він побував, і відсортувати всю непотрібну інформацію. а все тому, що найважливішим буде останній спогад.
Так і в житті — недавні події, як правило, більш важливі ніж ті, які відбулись давно.
Отож, нам потрібна система, яка б фільтрувала те, що відбувається. Вона і називається “забуванням”. Ми пам’ятаємо інформацію, яка є більш важливою для щоденного вжитку.
3. Втрачені спогади можна відновити
Є інша сторона того, що ми можемо щось забувати. Суть її в тому, що, навіть забуваючи щось, ми можемо це відновити в пам’яті.
Експерименти показують, що інформація, яка давно стала недоступною, може бути відновленою. Це як навички їзди на велосипеді, яких ви ніколи не позбудетесь, – вони доведені до автоматизму, це стосується і пам’яті та відтворення.
4. Пригадування змінює спогади
Повертаючись до спогадів, ми можемо змінити їх. Незважаючи на те, що це фундаментальний принцип пам’яті, сама ідея, що повернення до спогадів може змінити їх, здається абсолютно неправильною. Як процес спогадів може змінити те, що ми згадуємо?
Повертаючись до якоїсь події, ми робимо її більш яскравою в порівнянні з аналогічними спогадами, таким чином, надаючи їй більшої значущості. Наприклад, ви повертаєтеся в пам’яті до одного конкретного дня народження в дитинстві і згадуєте, що вам подарували конструктор. Кожен раз, коли ви згадуєте цей факт, інші подарунки, які ви отримали в той день, здаються не такими важливими.
Помилкові спогади створюються за допомогою помилкового відтворення минулого. У зв’язку з цим виникає захоплююча ідея про те, що ми самі створюємо собі, вибираючи, що конкретно з минулого згадувати.
5. Пам’ять не стійка
Той факт, що згадування змінює пам’ять, свідчить про те, що вона не стійка. Попри це, люди схильні вважати, що пам’ять цілком стабільна: ми забуваємо, що ми щось забули, одночасно вважаючи, що не забудемо в майбутньому те, що знаємо зараз.
6. Передбачуване заміщення
У кожного є такий досвід – у вас виникає чудова ідея, і вона така прекрасна, що ви впевнені, що немає жодного шансу, що ви можете її забути. Тому ви не записуєте її. І ось через десять хвилин ви таки забули цю ідею.
В одному з досліджень, проведених у 2005 році, піддослідним запропонували запам’ятати пари слів, наприклад, таких як «світло – лампа». Потім їм запропонували оцінити ймовірність того, що вони дадуть відповідь «ламп», коли їм пізніше скажуть слово «світло». У переважній більшості випадків учасники експерименту виявилися надто оптимістичні і самовпевнені. Причина — передбачуване заміщення. Пізніше, коли вони чули слово «світло», безліч інших слів спадало їм на думку, таких як «тінь» або «лампочка», а згадати правильну відповідь виявилося зовсім не так просто, як вони припускали.
7. Те, що легко згадується, важко вчиться
Ми здаємося собі дуже розумними, коли миттєво згадуємо що-небудь, і почуваємось невпевнено, коли пригадування займає час. Але з точки зору навчання, ми повинні сприймати все з точністю до навпаки. Те, що швидко спадало на думку, гірше заучується. Якщо ж потрібно старанно працювати, щоб освіжити щось в пам’яті, відбувається щось дивне — ми навчаємося. Навчання вимагає посилених спогадів.
8. Навчання залежить від контексту
Чи помічали ви, що коли вивчаєте щось в одному оточенні, пригадати це саме в іншому виявилось значно складніше? Це пов’язано з тим, що навчання в значній мірі залежить від того, як і де ви навчаєтесь: хто з вами, що вас оточує, як ви сприймаєте матеріал. Виявляється, що в довготерміновій перспективі люди засвоюють інформацію краще, коли вони отримують її по-різному або в різних середовищах і контекстах.
9. Пам’ять перезавантажується
Припустимо, ви хочете навчитися грати в теніс, але як краще це зробити? Перший тиждень вчитися подавати, потім — відбивати удари зліва, ще через тиждень — справа і так далі, або поєднати всі етапи і в той же день спробувати подавати і відбивати удари з різних боків.
Виявляється, в довготерміновій перспективі знання засвоюються краще. Це правило працює однаково добре як для рухових навичок, таких як теніс, так і для семантичної інформації, такої, наприклад, як столиця Венесуели. (До речі, це Каракас).
10. Ми можемо контролювати своє навчання
Якщо на практиці застосувати ці факти про пам’ять, виявиться, що ми недооцінюємо свій вплив на навчання. Більш того, багато людей вважають, що їм від природи важко навчатися, і тому швидко здаються. Проте, такі методи як використання різних середовищ, зміна завдань, напружене пригадування можуть допомогти в навчанні кожному. Люди також думають, що те, що ми знаємо про наше минуле, незмінне, але те, як ми згадуємо про минуле і що про це думаємо, можна змінити.
Повертаючись до спогадів по-іншому, можна переосмислити минуле і змінити свій вибір в майбутньому.
Дослідження показали, що люди в змозі витіснити хворобливі, важкі спогади, зосередившись на більш світлих і позитивних. В цілому, наша пам’ять не така вже бідна, як ми собі уявляємо. Вона може не працювати як комп’ютер, але це те, що робить її неймовірно цікавою для пізнання і розуміння.
Американська компанія купила стартап в українських ІТ-підприємців