Чому ремонт класів чи придбання канцелярії та техніки за кошти вчителя – це незаконно: як протидіяти.
✔ “Ремонт у класі адміністрація школи вимагає робити коштом класного керівника”.
✔ “Директор просить педагогів ЗДО власноруч робити ремонти в групі, спальні та інших приміщеннях”.
✔ “Що робити вчителям, з яких директор вимагає гроші за завідування кабінетом? Ця вимога звучить так, що кошти, які ми отримуємо на кабінет, ми маємо вкладати в розвиток свого кабінету (купуючи обладнання, меблі), або віддавати на потреби школи”.
Такі чи подібні до цих питання, які стосуються вимоги від адміністрації зробити щось коштом чи зусиллями педагога для облаштування/забезпечення закладу освіти, постійно приходять на пошту “Нової української школи”.
Втім, такі дії директора чи його заступників залежно від обставин можуть класифікуватися як протиправні та злочинні.
У новому юридичному розʼясненні відповідаємо на запитання:
✔ що робити, якщо адміністрація вимагає вчителів зробити ремонт у навчальному приміщенні (або заплатити за такий ремонт);
✔ чи правомірна дія директора – вимагати кошти за завідування кабінетом;
✔ що робити, якщо у вчителя немає потрібної техніки для роботи на дистанційці, а адміністрація змушує купити її за власних кошт;
✔ чи повинні вчителі / класні керівники купувати папки для особових справ учнів, папір для друку свідоцтв учнів, класні журнали та інші канцтовари для документації класу.
Усі наведені вище питання описують різні форми одного й того ж явища, що за своїм змістом є спробою в протиправний спосіб дофінансувати діяльність закладу освіти або отримати незаконну винагороду з боку його адміністрації. Це може бути як одноразове вирішення поточних “палаючих” проблем, так і системне явище поборів із працівників закладів освіти.
Цікавим є те, що в центрі уваги завжди була “добровільно-примусова” благодійна діяльність – системні “побори” з батьків, інших законних представників здобувачів освіти. Але застосування цього інструменту стосовно педагогічних працівників у публічну площину особливо не виноситься. Вочевидь латентність цього явища зумовлена
✔ меншою кількістю учасників,
✔ усталеністю “практики”,
✔ небажанням публічно демонструвати проблеми системи на загал (“виносити сміття з хати”), а тим більше спробувати ці проблеми розвʼязати.
Менше з тим, педагогічні працівники (як і батьки/опікуни здобувачів освіти) отримують свою зарплату не для того, щоб її віддавати на утримання та розвиток матеріально-технічної бази свого закладу та/або робочого місця.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу. Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю (чи будь-якому посереднику) за одержання або збереження роботи (статті 1, 25 Закону України “Про плату праці”).
Окремо варто нагадати, що згідно із частиною третьою статті 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту” класне керівництво у 1–11 (12) класах, завідування майстернями, кабінетами інформатики, кімнатами зберігання зброї, стрілецькими тирами, паспортизованими музеями, навчальними (навчально-методичними) кабінетами, ресурсними кімнатами, лабораторіями, спортивними залами тощо – це окремі види педагогічної діяльності, за які встановлюються доплати. Відповідно до статті 2 Закону України “Про оплату праці”, ці доплати є частиною заробітної плати як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.
У контексті зазначеного вище та питань регулювання дистанційної роботи цікавими є дві норми Кодексу законів про працю, а саме статті 29, 60–2. Згідно з ними при укладенні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець у разі потреби надає працівникові необхідні для виконання роботи обладнання та засоби, а також рекомендації щодо роботи з ними. Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно,
✔ необхідним обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами,
✔ подання такими працівниками звітів про виконану роботу,
✔ розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання ними свого власного або орендованого обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів,
✔ порядок відшкодування інших пов’язаних із виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу. У разі відсутності в трудовому договорі положення про забезпечення працівників необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами таке забезпечення покладається на роботодавця, який організовує встановлення та технічне обслуговування відповідних засобів, а також оплачує витрати, пов’язані із цим.
Зважаючи на те, що у сфері дошкільної та загальної середньої освіти наразі практика укладання “трудових договорів про дистанційну роботу” як окремих документів не надто поширена, то й виходить, що в педагогічного працівника немає обов’язку купувати комп’ютер чи ноутбук для дистанційної роботи якщо немає укладеного трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі, яким передбачено інше.
Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України “Про освіту” засновник закладу освіти зобов’язаний забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.
Тут варто нагадати, що будь-яке майно, що було отримане та використовується закладом освіти, має перебувати на його балансі (у тому числі отримане безоплатно). Відповідно до абзацу одинадцятого частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України безплатно отримані активи/ кошти включаються до другої групи власних надходжень бюджетних установ підгрупи 1 – благодійні внески, гранти та дарунки. При цьому такі операції треба оформляти на підставі документів, якими передбачено отримання внесків та дарунків, з їх віднесенням до складу доходів за необмінними операціями.
Звісно засновник закладу освіти або уповноважений ним орган має забезпечити наявність у заснованому ним закладі й канцтоварів, і відремонтованих приміщень.
Способи забезпечення не вирізняються оригінальністю. Зокрема, варто передбачити кошти в кошторисі закладу освіти (як приклад) на “Предмети, матеріали, обладнання та інвентар” за відповідним КЕКВ 2210 (п.п. 2.2.1. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету) або провести тендер та закупити необхідні товари, послуги (як приклад).
Не принципово, що саме вимагають від працівників закладу освіти: купувати папір, бланки, інші канцтовари, обладнання в навчальний кабінет, оплатити ремонт у класі – так чи так ця вимога є незаконною.
Відповідь на питання що робити в згаданих вище ситуаціях коли адміністрація закладу тисне, умовляє, примушує робити те, що працівник робити не зобов’язаний, доволі “чорно-біла”. Практично, є три варіанти:
1. погодитися стати жертвою,
2. пасивно ігнорувати вимоги,
3. активно протидіяти протиправним або навіть злочинним діям проти себе та інших працівників, які опинилися в такій же ситуації.
Чому протиправним або злочинним?
Вимога керівника закладу освіти чи його заступників до підпорядкованих їм працівників здійснити таку собі “пожертву” у вигляді коштів, товарів, робіт, послуг на їх користь або користь закладу, по-перше, прямо порушує Закон України “Про оплату праці” та загальновідомий принцип добровільності, що є основою благодійності.
До того ж така вимога залежно від обставин вимагання може бути кваліфікована:
1. як форма чи спосіб отримання неправомірної вигоди з використанням свого службового становища (тобто може мати склад злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України “Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою”);
2. як вимагання, що передбачене статтею 189 Кримінального кодексу України “Вимагання” за наявності погроз насильства над працівником чи його близькими родичами (не можна виключати навіть такі варіанти) або щодо обмеження прав, свобод або законних інтересів працівників (погрози оголосити догану, звільнити тощо);
3. за наявності обману чи зловживання довірою – за статтею 190 Кримінального кодексу України “Шахрайство”.
Про таку протиправну діяльність керівника закладу освіти можна повідомити його роботодавця (голову місцевої ради, керівника органу управління у сфері освіти) у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”.
У випадку якщо наявні прояви мобінгу (цькування), тобто систематичні тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації (у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків), то працівник має право звернутися зі скаргою до Державної служби з питань праці та/або позовною заявою до суду щодо визнання фактів мобінгу (цькування) та їх усунення (без припинення роботи на період розгляду провадження в справі).
Варто нагадати, що згідно із частиною тринадцятою статті 39 Закону України “Про повну загальну середню освіту” підставами для дострокового звільнення керівника закладу загальної середньої освіти, які повинні бути передбачені в трудовому договорі, є, зокрема, порушення прав учнів чи працівників, встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили.
Поліцію можна повідомити практично в будь-який спосіб – усно та письмово, зокрема, з використанням засобів поштового зв’язку, мережі Інтернет, електронного зв’язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи “Урядовий контактний центр” та телефон “гарячої лінії” Національної поліції України.
Володимир Божинський, науковий співробітник Аналітичного центру “ОсвітАналітика” Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціально для “Нової української школи”
Довідково:
Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
Лікування COVID-19 вдома: за чим потрібно уважно стежити