Покоління Х ввібрало в себе найкращі риси своїх “сусідів” — мілленіалів і бебі-бумерів. Це люди, які вміють наполегливо працювати і по-справжньому відриватися.
Через активну боротьбу між бебі-бумерами і мілленіалами, яка відбувається навколо нас зараз, всі забули про Покоління Х.
Головна відмінність між арміями суперників, яка відразу спадає на думку, — вік. Бебі-бумерами прийнято називати людей, які народилися в період між 1946 і 1963 роками, за часів так званого бебі-буму — сплеску народжуваності після закінчення Другої світової війни. Мілленіали ж отримали свою назву завдяки тому, що їх юні роки пройшли на зламі тисячоліть, — це ті, хто народився після 1981 року.
Бебі-бумери недолюблюють мілленіалів, вважаючи представників юного покоління безвідповідальними і плаксивими, які бояться важкої роботи і одержимі своїм статусом. Вони нібито більш зацікавлені у вдалому селфі, аніж в тому, щоб робити щось корисне.
Мілленіали ж вважають бумерів жадібним поколінням, яке прагне все підпорядкувати собі. Вони занадто довго живуть, поглинаючи гроші платників податків. Через них ринкові ціни на житло такі високі, що не дозволяють молоді знайти власний куток. І в той час як трудові пенсії швидко відходять у минуле, більшість бебі-бумерів пам’ятають часи, коли Британія була справді великою, та вважають благом вихід з Євросоюзу. А ще вони мріють про повернення великої Америки.
Якщо ви є представником одного з цих ворогуючих таборів, то напевно можете похвалитися твердими і непохитними поглядами на життя. Якщо ж ні — ласкаво просимо в зал для глядачів!
Отож хто ж ті люди, які не відносяться ні до бебі-бумерів, ні до мілленіалів? Вони — Покоління Х! І саме їм судилося врятувати цей світ після того, як ворогуючі сторони поховають його під руїнами.
До Покоління Х прийнято відносити тих, хто народився в період з середини 60-х до початку 80-х. До недавнього часу у них навіть не було окремої назви, поки Дуглас Коупленд в 1991 році не написав роман про цих людей. Після цього Покоління Х ще довго вважали такими собі нігілістичними неробами, які не мають для суспільства особливої цінності.
Однак Покоління Х гармонійно ввібрало в себе кращі риси своїх “сусідів” (бебі-бумерів і мілленіалів), залишивши за бортом всі їх недоліки. Ці люди вміють по-справжньому наполегливо працювати і по-справжньому відриватися. У той час як бумери так і не збагнули суті Інтернету, а мілленіали не уявляють себе без нього, Покоління Х — ті, хто його створив. І саме завдяки їм, сьогоднішній Інтернет став таким, яким його знають всі. Це покоління пам’ятає період вибухового тріумфу “доткомів” (і кілька падінь), воно взяло під своє крило всіх прогресивних “пізніх бумерів” (Біла Гейтса і Стіва Джобса) і показало їм, що здатне зробити з їх розробками. Представники покоління Х прогулювались по місту з величезними телефонами і, борючись з нестабільним зв’язком, відправляли з них перші текстові повідомлення. Колись вони, засукавши рукави, працювали без сну і відпочинку, а зараз пишуть книги і знімають хороші фільми. Вони вміють рано вставати на роботу і саме вони за першим покликом приїдуть до вас вночі, щоб усунути протікання у ванні.
Покоління Х виросло на суміші панка, інді, гранджу, техно і калейдоскопа невизначених жанрів і культур; воно змінило вісімдесяті та стало господарями дев’яностих.
Дурні, безстрашні і абсолютно щасливі, ці люди відривалися під слабоалкогольні коктейлі з екстазі, але, незважаючи на самопочуття, як штик були на роботі в понеділок
Життя бебі-бумерів було зумовлене війною, яку вони не пам’ятають. Мілленіали бояться війни, в якій вони не здатні вижити. Покоління Х знайоме з війнами як ніхто інший. Багато хто з його представників воював і віддав своє життя на Фолклендських островах, в Боснії, Афганістані, Іраку. Деякі з них протестували проти цих воєн. Вони жили в період великих помилок, і готові зробити все, щоб це не повторилося.
Так, дещо далося цьому поколінню легко. Держава оплатило його навчання в університетах. Воно — останнє покоління, здатне дозволити собі купити власний будинок. Воно пам’ятає часи, коли влаштуватися на роботу було набагато простіше. З іншого боку, воно пам’ятає Тетчер. Пам’ятає часи, коли три мільйони людей залишилися без роботи. Пам’ятає планомірне знищення важкої промисловості Великобританії. Пам’ятає дні, коли ставки за кредитами досягали 17%.
Покоління Х — унікальне, оскільки прожило унікальне життя. До моменту свого 40-річчя бумери вже відчували себе старими, мілленіалам ще не досягли цієї позначки, а Покоління Х навчилося взагалі не залежати від віку. Вранці вони можуть відправитися за покупками, а ввечері почитати комікси; вони вміють одночасно платити за рахунки і грати у відеоігри. Вони можуть бути дуже дорослими, але в душі залишатися дітьми.
Бумери звикли жити глибоко в минулому, відкупившись від майбутнього. Мілленіали бояться майбутнього та ігнорують минуле. Покоління Х прекрасно засвоїло уроки минулого і активно будує плани на краще майбутнє
Покоління Х не звикло здаватися і заламувати руки. Воно знає, що неможливо повернути час назад, але не можна й ігнорувати колишній досвід, почавши все з чистого аркуша. Представники цього покоління працюють над тим, що мають, і намагаються зробити його ще кращим. Вони змінюють речі зсередини.
Проблема бумерів і мілленіалів в тому, що, хоч вони і ніколи в цьому не зізнаються, у них дуже багато спільного: і ті, і інші — ізольовані; і ті, і інші — егоїстичні, і настільки засліплені, що їм навіть в голову не приходить можливість існування в цьому світі когось ще, крім двох їхніх армій.
Всі забули про Покоління Х.
Однак воно все ще тут. Наполегливо працює, відривається на повну, винаходить нове, вчиться у минулого і планує майбутнє. А коли протистояння закінчиться — Покоління Х буде поруч, щоб врятувати цей світ.
Ховайте куртки: до України суне аномальна спека