Ніякої необхідності проколювати вуха саме в ранньому віці, по суті, немає.
Популярний український педіатр і телеведучий Євгеній Комаровский називає проколювання вух малюкам не інакше як «справжній екстремізм».
Тим не менш, деякі лікарі вважають, що робити цю процедуру дійсно краще в маленькому віці – так спогади про хворобливе проколювання швидко зітруться з пам’яті. Але найважливіше тут навіть не вік, а місце проколу. Достеменно відомо, що на мочці вуха знаходиться безліч активних точок, пов’язаних з різними органами. Тому вибирати фахівця, який зробить прокол, слід дуже ретельно і уважно: важливо, щоб він не зачепив ці самі точки.
Наприклад, в самому центрі мочки є точка, що має прямий зв’язок з очима. І якщо при проколюванні потрапити саме в неї, станеться миттєвий спазм, через який зір, може і не відразу, але з часом точно впаде.
Деякі лікарі вважають проколювання вух дітям до 15 років взагалі неприпустимою процедурою, адже в цей період ще відбувається формування організму, через що він стає дуже вразливим.
Де і як робити проколювання
Тільки в спеціалізованих салонах, і тільки у досвідченого спеціаліста з медичною освітою. Це гарантує те, що процедура буде проведена в стерильних умовах з використанням правильного обладнання. Найчастіше, це пневматичний пістолет з гвоздиками з медичних металів з гострою основою – вони одночасно вставляються у вухо і защипуються. Фахівець відразу ж обробить місце проколів тривідсотковим перекисом водню і обов’язково дасть рекомендації, як доглядати за новим пірсингом.
До речі, лікарі також вкрай не рекомендують в перший час змінювати медичні сережки на прикраси з інших металів. По-перше, витягувати гвоздик, яким прокололи вухо, ні в якому разі не можна, а вставити сережку у відкриту, по суті, рану буде просто неможливо.
По-друге, навіть після загоєння, перш ніж змінювати прикраси, слід добре вивчити реакцію свого організму на інші метали. Для першої заміни краще вибрати якісне золото – на нього алергічних реакцій практично не буває. А ось зі сріблом, а тим більше з біжутерією, краще почекати, принаймні, хоча б у перший рік після проколу.