Забагато неба прихиляли
Прочитала в газеті лист старенької жінки «За які гріхи мyчyся?» — і подумалось мені, що, мабуть, не одна сім’я тепер підозрює свою матір в авторстві цього допису. Може, багато «турботливих» дітей уже й пиляють задyрно своїх матерів за те, що газеті пожалілися.
Наше село невелике, але є в ньому кілька таких сімей, де старенькі батьки живуть у гірших умовах, ніж худоба в тих господарствах. І що цікаво: сім’ї не з бідних. Та їм, як пише пані Ярослава, всього світа мало. В їхніх хоромах стареньким батькам не місце.
Але де б ви нині були і чи були б узагалі, шановні господарі, якби не ваші батьки? Забагато вони вам неба прихиляли — от і вся проблема. Якби тримали вони вас у «залізній» руці, не балували, то виросли б ви людьми. Виходить, розплачуються тепер ваші найрідніші за свої м’які материнські серця. Принаймні серед моїх знайомих, зневажених дітьми, нема людей легковажних, безвідповідальних у своєму батьківстві. Вони не винні, що зістарілися, похворіли, втратили пам’ять, слух, не можуть обійти себе як слід.
Зрештою, їхнім дітям усе віддасться, бо вони вже також батьки. Треба тільки дожити до того віку, коли діти переселять їх із хати до хліва чи, в кращому разі, до літньої кухні. А так буде, побачите. Гріхи проти людей, котрі привели нас на світ, доведеться спокутувати.
10 причин не боятися фемінізму