У порівнянні з аналогічним періодом минулого року, українці почали приймати антибіотики у 3,5 раза частіше. Це, безумовно, є наслідком того, що лікарі почали частіше виписувати антибіотики пацієнтам з легким перебігом COVID-19 без нагальної потреби для “перестраховки”.
Про це написала ексочільниця МОЗ Уляна Супрун у Фейсбуці.
Водночас самі пацієнти, призначають собі антибіотики також, коли мають COVID-19, і без консультації з лікарем п’ють ці ліки “про всяк випадок”. Ситуацію погіршує те, що антибіотики можна придбати в будь-якій аптеці без рецепта лікаря.
Чому це відбувається?
Передусім, бо пацієнтам складно повірити у те, що специфічного лікування COVID-19 не існує. Це працює на додачу до усталеного уявлення, що “якщо я хворію, то маю пити пігулки!”. І байдуже, що вони не мають ефективності чи можуть спричинити побічні дії чи небезпечні ускладнення. Головне щось робити. Це яскравий приклад когнітивного упередження, яке називається “commission bias” — коли люди впевнені, що краще робити що-небудь, ніж не робити нічого.
Саме тому у разі хвороби “зробити КТ” чи “пропити антибіотик” здається більш рішучою дією, ніж просто залишатися вдома, пити багато рідини та відпочивати.
Це когнітивне упередження притаманне й медикам. Зараз лікарі частіше стикаються з вибором прописати чи не прописати лікування. І, як бачимо зі збільшенням кількості вживання антибіотиків, схильні обирати першу опцію. Знову ж таки, у ситуації з COVID-19 лікарям складно усвідомити, що умовна бездіяльність (наприклад, не виписати ліки), значно краща і безпечніша для пацієнта, ніж швидка дія (виписати ліки, аби було хоч якесь лікування). Це веде до непотрібних призначень ліків чи процедур, які зараз масово відбуваються не лише в Україні, а й у всьому світі. Що робити? Дуже зважено та стримано підходити до призначення лікування.
Зараз говорять про підхід “sensible medicinе”.
Цей підхід пропонує ретельний та уважний погляд на доступні варіанти лікування та їхню ефективність, зокрема включає обов’язковий суворий аналіз наукових даних. Це своєрідний баланс між дією та бездіяльністю, а також вивченням наукових даних щодо того чи іншого лікування.
Такий підхід особливо важливий у ситуації з COVID-19 — коли є велика кількість пацієнтів, які захворіли, водночас надшвидко з’являються нові результати наукових досліджень, не всі з яких є надійними. Особливо “sensible medicinе”, стосується лікування тяжкого перебігу хвороби, коли від лікування залежить чи житиме пацієнт чи ні, і є спокуса застосувати експериментальне лікування, аби його врятувати, попри інші ризики цього лікування.Це не означає, що лікуючи важкохворого пацієнта, взагалі нічого робити не потрібно.
Робити потрібно, але з усвідомленням того, які це може мати наслідки, та обирати той варіант лікування, який має найвищу наукову обґрунтованість, доцільність використання, а головне — не принесе шкоди пацієнту.
Як виглядає і на чому базується “sensible medicinе” у лікуванні COVID-19?
Перш за все, важливо усвідомити, що специфічного ефективного лікування COVID-19 не існує.
На сьогодні обмежена кількість препаратів показала ефективність у лікуванні важких форм COVID-19. До всього, ця ефективність у порівнянні з не прийомом цих препаратів була дуже незначною. Вже не кажучи, про побічні дії цих препаратів. Це розуміння допоможе більш стримано ставитися до нових методів лікування та не чекати від них “чуда”.
Прийняти стратегію, що потрібно (майже) нічого не робити. Це може бути складно усвідомити лікарям через ті ж когнітивні упередження та складну ситуацію з пацієнтами, яким хочеться допомогти, навіть попри сумнівну ефективність і небезпеку того чи іншого препарату.
Підхід “sensible medicinе” визнає, що необґрунтоване втручання при експериментальному лікуванні (поза клінічними дослідженнями) може принести більше шкоди, ніж користі. На це треба зважати під час вибору методики лікування.
Підхід “sensible medicinе” закликає лікарів підвищити рівень стандартної допомоги за пацієнтами, тобто підтримуючого лікування — наприклад, належного доступу до кисню чи підтримку певних позицій для покращення дихання. Такий догляд також передбачає увагу до хронічних хвороб пацієнта — цукрового діабету чи серцево-судинних хвороб, які кардинально підвищують шанси мати серйозні ускладнення та померти.
Важливо зосереджуватися на високоякісних доказах, а не наукових “сенсаціях”. Зараз мало не щодня з’являються нові наукові дані з досліджень щодо лікування COVID-19, не всі з них є неупередженими, чи проведені за адекватною методологією. У цьому потоці інформації важливо покладатися лише на найбільш якісні дані, бажано рандомізованих контрольованих досліджень. Ще важливіше — не відставати від темпів появи нової наукової інформації з високою доказовістю та не випереджувати наукові докази швидкими необґрунтованими діями. Приклади останнього, це включення препарату гідроксихлорохін в протоколи лікування COVID-19 МОЗ України, коли ще жодне дослідження не показало його ефективності, та й ще не в межах клінічних досліджень.
Або ж закупівля та розподіл препарату ремдесивір, коли по факту вже з’явилися дані, що цей препарат не показує особливої ефективності.
В Україні ситуацію з неконтрольованим застосуванням ліків також посилюють думки деяких поважних “медиків-світил”, які діляться ними на широкий загал. Часто такі люди мають альтернативну думку щодо запобігання чи лікування хвороб, зокрема й COVID-19, яку обґрунтовують виключно власним досвідом чи слабкими даними з сумнівних досліджень, а не якісними науковими даними чи клінічними настановами. Ось лише один з таких прикладів, який детально розібрав MED GOblin.
Тож як пацієнт:
Не призначайте собі самостійно лікування будь-якими препаратами (антибіотиками також)
Не вимагайте у вашого лікаря прописати вам що-небудь, аби пропити
Не лікуйтеся сумнівними ліками, назви яких ви побачили десь в мережі, навіть якщо вони були згадані у дописі поважного лікаря
Перепитуйте у свого лікаря, чому саме він чи вона призначили вам таке лікування — це абсолютно нормально
Як лікар:
Вивчайте наукові докази, вимагайте проведення адекватних клінічних досліджень та базування протоколів лікування на їхніх результатах.
Не поширюйте назви ліків для лікування COVID-19 публічно у своїх дописах чи інтерв’ю.
Відмовтеся від прописування антибіотиків всім пацієнтам підряд. Пояснюйте пацієнтам чому їм не потрібен антибіотик, якщо вони наполягають на їхньому призначенні.
Застосовуйте підхід “sensible medicinе”, як у лікуванні легкого, так і тяжкого перебігу хвороби. Зважайте на ефективність, ризики та безпечність того чи іншого лікування. І пам’ятайте, що умовна бездіяльність, може бути значно ефективніша і безпечніша для пацієнта, ніж дія.
У ситуації з COVID-19 нам всім важливо зберігати здоровий глузд, стриманість та розуміння. Лише так ми зможемо адекватно і зважено реагувати на цей виклик для глобального здоров’я та зрештою захистити себе та своїх близьких.
“Відпочивали біля водойми”: від удару блискавки загинуло двоє людей