На Великдень ми кажемо один одному “Христос воскрес!”, а відповідаємо — “Воістину воскрес!” Звідки походить це пасхальне вітання? “Вислів “Христос воскрес!” — “Воістину воскрес!” дуже давній. Його можна знайти ще у Святому Євангелії від Луки, — пояснює протоієрей Михаїл Сивак, кандидат богословських наук, проректор православної богословської академії УПЦ КП.
— У неділю зранку жінки-мироносиці прийшли до Гpобу Христового, але не знайшли там Iсуса. Тоді з’явилися ангели та сповістили, що Христос воскрес. Мироносиці вирішили повідомити цю новину апостолам. Лука і Клеоп бачили Христа, а тому підтвердили: “Воістину воскрес!”
До речі, вітатися “Христос воскрес!” — “Воістину воскрес!” слід сорок днів від Великодня, аж до Вознесіння Христового.
“Ще один із найдавніших ритуалів на Великдень, який зберігся до нашого часу, — ритуал христосування, — додає протоієрей Євген Заплетнюк, кандидат богословських наук (УПЦ КП). — Люди вітають одні одних “святим поцілунком” — тричі цілуючись у щоки зі словами: “Христос воскрес” — “Воістину воскрес!” Про цей звичай писав ще святитель Йоан Золотоуст. Коли люди христосуються, вони діляться апостольською новиною про Воскресіння”.