Відома рекордсменка з бігу Катерина Долган трагічно загинула в аварії. Дівчина поверталася з марафону, була за кермом, але, ймовірно, на якусь мить заснула. Це величезна трагедія для сім’ї спортсменки, чиї батьки поховали третю дитину.
Катя була спокійною й тихою, але дуже цілеспрямованою дівчиною. Нещодавно лише здобула вищу освіту. Знайомі і близькі згадують про неї лише теплими словами.
Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
У родині загинула третя дитина
20 червня на трасі Київ – Прилуки в ДТП загинула відома рекордсменка з бігу Катерина Долган. 21-річна дівчина була за кермом, поверталася додому після Київського ультрамарафону. Правда, цього разу після п’яти кіл вона зійшла з дистанції. Не добігла…
“Перед ультрамарофоном вона бігла у Сумах. Уже накопичилася втома. Тренери були проти того, щоб вона брала участь у забігу в Києві, вони навіть дзвонили і просили зняти її з дистанції. Але юнацький максималізм, завзятість, тому вона вирішила бігти. Але не змогла. Спека, втома, кисневе голодування. Цього ж дня вона сіла за кермо і їхала додому в Прилуки. У якийсь момент вона чи заснула за кермом, то чи вимкнулася і потрапила в аварію”, – говорить OBOZREVATEL її перший тренер із Прилук Руслан Салівон.
Швидкість машини була не більш ніж 50 км. За словами знайомих, Катя ніколи не ганяла. Але автомобіль з’їхав із дороги і врізався в огорожу. Частина кріплення паркану пробила лобове скло і вдарила спортсменку прямо в голову. Вона загинула на місці.
Страшна трагедія, смерть зовсім юної і перспективної спортсменки, та й просто доброї й дуже скромної дівчини вразила друзів, знайомих, жителів Прилук, спортсменів, які знали Катю. На похоронах у дівчини, за словами тренера, зібралося пів міста, церква була заповнена вщерть.
Катя була третьою і єдиною дитиною в сім’ї. Батьки до цієї трагедії двічі ховали своїх дітей. Спочатку помер маленький син, який прожив усього кілька днів. А у віці приблизно 6 років від важкої хвороби померла сестричка. Тепер не стало і Каті.
Встановила незвичайний рекорд
“Про те, що Катя загинула, мені повідомили вже пізно ввечері. Це було жахливо”, – згадує керівниця Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова.
Вона познайомилася з дівчиною ще восени 2020 року. Тоді 20-річна Катя з Прилук надіслала їм заявку на встановлення рекорду, збиралася безперервно пробігти на тренажері п’ять годин.
“Вона була дуже скромною, але зі спортивним характером. Не кожна людина зважиться запропонувати свій рекорд. А ось вона зважилася. Ми тоді подивилися, що рекордів із бігу різних багато, але ось на тренажері ще ніхто рекорд не встановлював. І прийняли її заявку”, – говорить Вєтрова.
Бігти вирішили в спортивному клубі в Прилуках, де і тренувалася Катя. Призначили дату, час, зібрали журналістів. І тут з’ясовується, що Каті керівництво не дозволяє використовувати приміщення для встановлення рекорду.
Дзвонить схвильована Катя. І каже мені, що така ситуація, мені не дозволяють. Там уже журналісти стоять. Я була здивована. Дзвоню директору клубу. Виявилося, що вся проблема там у політиці. Мер належить одній партії, заступник мера – до іншої, а директор клубу – до третьої. Словом, не зійшлися. Бідна Катя, якій потрібно налаштовуватися на біг, змушена розв’язувати всі ці питання. Тоді ми вирішили, що перенесемо все в Київ. Вона приїхала, ми домовилися зі спортивним клубом. І вона побігла”, – розповідає Вєтрова.
Після цього кар’єра Каті понеслася як божевільна. Вона брала участь у багатьох марафонах, постійно кудись бігла, немов поспішала, боялася не встигнути здійснити свою мрію. Немов передчувала, що життя її буде таким коротким.
“Маленька, худенька, тиха дівчинка. Але я як тренер насамперед звертаю увагу на порядність і працьовитість спортсменів. Катя завжди була на зв’язку, дзвонила, повідомляла, якщо не може прийти, радилася. І через рік заняття вже дали перші результати. Вона ставала призером на обласних змаганнях. У 2017 році ми вперше спробували брати участь у чемпіонаті України, вона там посіла 7 або 8 місце”, – згадує Салівон.
А після цього Катя почала бігати марафони. Після двох років тренувань вона познайомилася з іншим тренером і перейшла до нього в Київ, оскільки вчилася тут в інституті ім. Драгоманова. Навчання вона закінчила буквально за кілька днів до своєї загибелі. Стала бакалавром, залишалося тільки отримати диплом.
Салівон згадує, що Катя була дивовижною людиною. Вона ніколи і ні з ким не сварилася, нікому не говорила поганого слова.
“На одного янгола стало більше”
Катя зустрічалася останні пів року з Павлом. Вони разом були в машині в той фатальний ранок. Павло згадує, що перед ультрамарафоном вони дійсно були в Сумах. Там Катя зранку пробігла 10 км. Чекати другого, денного старту вони не стали. Трохи відпочивши, поїхали в Київ.
“Забіг починався вночі. Ми поспали прямо в машині. Марафон проходив на Трухановому острові, потрібно було бігати по 5 км: в один бік, потім в інший, потім знову. Я був поруч, носив їй їжу і воду, щоб вона не втрачала енергію. Потім вона помітила, що я втомився, відправила мене в машину поспати хвилин 15. Вона була дуже наполеглива завжди. Я пішов в авто, завів будильник. А через 13 хвилин вона постукала у вікно – зійшла з дистанції. Каже, що ноги стали ватяними”, – згадує Павло.
Після цього молоді люди знову трохи поспали в машині, зустріли світанок і вирушили в дорогу на Прилуки. За кермом був Паша. За словами молодика, до будинку залишалося хвилин 40:
“Мені дуже хотілося спати, я зупинився, хотів, щоб ми відпочили хвилин 15-30. Але Катя сказала, що спати не хоче, вона розігнала кров. Незважаючи на свою крихкість і ніжність, вона була по-хорошому вперта. Тому я сів ззаду і задрімав, Катя сіла за кермо”.
Хлопець прокинувся від удару. Мабуть, спортсменка заснула за кермом – і на повороті машина в’їхала у двір приватного будинку, знесла паркан.
“Я побачив, що одна з поперечних дощок увійшла в салон автомобіля. Машина диміла. Я вимкнув запалювання, виліз, намагався витягнути її з переднього сидіння, але все було завалено гілками, бетонними уламками. Витягнув її через задні двері. З’явилися люди, я кричав і просив викликати швидку. З голови у Каті йшла кров, я знаю, що просто так її не зупинити. Зняв одяг, доклав. Очі в неї були заплющені. Я кричав їй на вушко: “Дихай!”, “Не йди в темряву!”
Коли приїхала швидка, лікарка почала вимірювати тиск. Я кричав, що потрібно робити укол, щоб зупинити кровотечу, і терміново везти в реанімацію. У швидкій я тримав її на руках, стежив, щоб язик не запав. Вона ще дихала, потім її шия ослабла”, – згадує Павло.
У лікарні в реанімації через п’ять хвилин вийшов лікар, сказав, що дівчина померла, травми несумісні. Приїхав батько Каті, але вже було пізно, хоча її рука ще була теплою.
“Твоя підтримка дуже важлива для мене. Ти опиняєшся поруч, коли дуже потрібен мені. Твої слова і твоя присутність дають мені величезну кількість сил і енергії. Не вистачить слів, щоб передати, наскільки для мене це важливо і як твоя турбота допомагає мені, а всі проблеми здаються вже не такими нерозв’язними”, – писала Катя.
Після загибелі дівчини Павло опублікував пост на своїй сторінці у Facebook: “Я намагався тебе радувати щодня, може, через це ти мене полюбила так сильно, ніжно і лагідно. Я вдячний Богу за те, що ти з’явилася в моєму житті. Я тебе люблю так само сильно, як і любив, навіть після твого відходу. Дуже боляче, скорбота переповнює, не можу знайти правильних слів… Сьогодні на небесах стало на одного янгола більше”.
Бігом дівчина зайнялася теж через смерть сестрички. Вона говорила якось Павлу, що, коли бігла, відчувала, що біль і печаль через втрату рідної людини відступають.
“Таких як Катя на світі не буває. Ви не уявляєте, якою світлої і доброї вона була. Вона навіть павука не могла розчавити, який жив у них у підвалі. Пів року не спускалася туди за консервацією, боялася його, але вбити жучка не могла”.
Цього літа Катя і Паша збиралася побратися. Але не встигли. У вівторок, 22 червня, Катю поховали в селі Івківці недалеко від рідних Прилук Чернігівської області.
Нафта стрімко дешевшає на світових ринках: як це вплине на ціну бензину в Україні