Деколи наше життя підносить дивовижні сюрпризи і випробування. Це просто історії з життя, про які хочеться розповісти
Кумедні і сумні, про життя, про кохання і відданості. У цих невигаданих коротких історіях — ціле життя.
Сьогодні мій 75-річний дідусь, який ось уже 15 років як осліп через катаракту, сказав мені: «Твоя бабуся — найпрекрасніша жінка на землі, правда? Я задумалася на секунду і сказала: «Так, саме так. Напевно, тобі дуже бракує цієї краси тепер, коли ти її не бачиш». «Мила, — відповів мені дідусь, — я бачу її кожен день. Якщо чесно, тепер я бачу її куди виразніше, ніж коли ми були молоді».
Сьогодні я видавав заміж свою дочку. Десять років тому я витягнув з охопленого полум’ям фургона після серйозної аварії 14-річного хлопця. Вердикт лікарів був однозначний: він більше не зможе ходити. Моя дочка кілька разів відвідала його разом зі мною в лікарні. Потім стала ходити туди без мене. І сьогодні я побачив, як всупереч всім прогнозам і широко посміхаючись, він надів перстень на палець моєї дочки — міцно стоячи на обох ногах.
Сьогодні, підходячи до дверей свого магазину в 7 годин ранку (я флорист), я побачив солдата у формі. Він прямував в аеропорт, звідки повинен був полетіти в Афганістан на цілий рік. Він сказав: «Кожну п’ятницю я зазвичай приношу своїй дружині красивий букет квітів, і не хочу залишати цю традицію із-за від’їзду». Потім він замовив у мене 52 букета квітів і попросив мене доставляти їх увечері кожної п’ятниці в офіс його дружини, поки він не повернеться. Я зробив йому знижку 50% на все — така любов наповнила світлом весь мій день.
Сьогодні я сказала своєму 18-річному онукові, що за всі свої шкільні роки я так і не потрапила на шкільний бал тому, що мене туди ніхто ні разу не запросив. І уявляєте — цим вечером він, одягнений в смокінг, подзвонив в мої двері і запросив на шкільний бал в якості своєї партнерки.
Коли сьогодні вона прокинулася від 18-місячної коми, то поцілувала мене і сказала: «Спасибі, що залишався зі мною, що розповідав усі ці чудові історії і що завжди вірив у мене… І так, я вийду за тебе заміж».
Сьогодні я, проходячи через парк, вирішив перекусити на лавочці. І тільки я розгорнув свій бутерброд, як під дубом неподалік зупинився автомобіль літньої пари. Вони опустили вікна і включили джаз. Чоловік вийшов з машини, відчинив двері й подав руку жінці, а після вони цілих півгодини повільно танцювали під тим самим дубом.
Сьогодні я робив операцію маленькій дівчинці. Їй була потрібна кров першої групи. У нас її не виявилося, але в її брата-близнюка теж була перша група. Я пояснив йому, що це питання життя і смерті. Він подумав трохи, а потім попрощався з батьками і підставив руку. Я не зрозумів, навіщо він це зробив, поки він не запитав мене після того, як ми взяли у нього кров: «І коли я помру?». Він думав, що жертвує своїм життям заради сестри. На щастя, тепер з ними обома все буде в порядку.
Мій батько — найкращий, про кого можна тільки мріяти. Він любить мою маму (і завжди робить її щасливою), він приходить на кожен футбольний матч, в якому я брала участь з п’яти років (зараз мені 17), він забезпечує всю нашу родину. Цим ранком, коли я шукала в батьківському ящику для інструментів плоскогубці, я знайшла на дні складений брудний папірець. Це була сторінка з старого батьківського щоденника, з датою за місяць до мого народження. Там було написано: «Мені дев’ятнадцять років, я алкоголік, який вилетів з інституту, невдалий самогубець, жертва дитячого насильства і колишній викрадач. А в наступному місяці до всього цього додається ще й „молодий отець“. Але я клянуся, я зроблю все, щоб у моєї малечі все було добре. Я стану для неї таким батьком, якого у мене ніколи не було». І… я не знаю, як, але йому це вдалося.
Сьогодні мій 8-річний син обійняв мене і сказав: «Ти найкраща мама у всьому світі». Я посміхнулася і запитала у нього: «Звідки ти це знаєш? Адже ти не бачив всіх мам всього світу». Мій син у відповідь на це обійняв мене ще міцніше і сказав: «А ти і є мій світ».
Сьогодні я оглядав літнього пацієнта з хворобою Альцгеймера. Він ледь пам’ятає власне ім’я і часто забуває, де він, і що говорив всього кілька хвилин тому. Але якимось дивом (і я думаю, це диво зветься любов’ю), кожен раз, коли його дружина приходить провідати його на кілька хвилин, він згадує, хто вона, і вітає її словами «Здрастуй, моя прекрасна Кейт».
Мій 21-річний лабрадор ледве може звестися, майже нічого не бачить і не чує, і у нього немає сил навіть гавкати. Але все одно, коли я входжу в кімнату, він радісно виляє хвостом.
Сьогодні я з жахом побачив через вікно кухні, як моя 2-річна донька посковзнулася і впала в наш басейн. Але перш, ніж я встиг до неї добігти, наш ретривер Рекс стрибнув за нею і витягнув за комір сорочки туди, де мілко і вона змогла встати.
Мій старший брат вже 15 разів здавав мені кістковий мозок, щоб допомогти мені боротися з раком. Він розмовляє про це безпосередньо з моїм лікарем, і я навіть не знаю, коли він це робить. І сьогодні лікар сказав мені, що, схоже, лікування починає допомагати. «Ми спостерігаємо стійку ремісію», сказав він.
Сьогодні я їхав додому з моїм дідусем, коли він раптово розвернувся і сказав: «Я забув купити квіти для твоєї бабусі. Зараз заїдемо в магазин на розі і я куплю їй букет. Я швидко». «А сьогодні що, якийсь особливий день?», — запитав я у нього. «Та ні, начебто ні», — відповів дідусь. «Кожен день щось особливе. А твоя бабуся любить квіти. Вони роблять її щасливішою».
Сьогодні я перечитував записку самогубці, яку я написав 2 вересня 1996 року за дві хвилини до того, як моя дівчина постукала в мої двері і сказала «Я вагітна». Раптово я відчув, що знову хочу жити. Сьогодні вона — моя кохана дружина. А у моєї дочки, якій вже 15 років, є два молодших брата. Час від часу я перечитую мою записку самогубці, щоб нагадати собі, наскільки я вдячний за те, що у мене з’явився другий шанс жити і любити.
Сьогодні минуло 10 років з дня смерті мого батька. Коли я була маленькою, він часто наспівував мені коротеньку мелодію, коли я лягала спати. Коли мені було 18 і у нього був рак, то вже я наспівувала йому ту саму мелодію, відвідуючи його в лікарні. З тих самих пір я жодного разу не чула, поки сьогодні мій наречений не став наспівувати її собі під ніс. Виявилося, що його мама теж співала йому її в дитинстві.
Мій 11-річний син знає мову глухонімих, тому що його друг Джош, з яким вони росли разом із самого дитинства, глухий. Мені так приємно бачити, як їх дружба розцвітає з кожним роком.
Сьогодні мій батько помер, йому було 92. Я знайшов його сидячим в кріслі в його кімнаті. На колінах у нього лежали три фотографії в рамках — це були фотографії моєї мами, яка померла 10 років тому. Вона була коханням всього його життя, і, швидше за все, він, відчуваючи близьку смерть, хотів ще раз побачити її.
Я мати 17-річного сліпого хлопчика. Хоча мій син народився незрячим, це не завадило йому стати відмінником, чудовим гітаристом (перший альбом групи вже перевалив за 25000 завантажень в мережі) і відмінним хлопцем для своєї дівчини Валерії. Сьогодні його молодша сестра запитала його, що його приваблює у Валерії, і він відповів: «Все. Вона прекрасна».
Сьогодні, в перший раз за кілька місяців, ми з моїм 12-річним сином Шоном зайшли по дорозі додому в будинок престарілих. Зазвичай я заходжу туди одна, щоб провідати свою маму, яка страждає хворобою Альцгеймера. Коли ми зайшли в хол, медсестра сказала: «Привіт, Шон» і пропустила нас всередину. Я запитала в сина: «Звідки вона знає твоє ім’я»? «А, так я забігаю сюди частенько після школи, провідати бабусю», — відповів він. А я й гадки про це не мала.
Мій дідусь завжди тримав на своїй тумбочці стару вицвілу фотографію, зроблену в 60-х роках, на якій він і бабуся весело сміються на якійсь вечірці. Моя бабуся померла від раку, коли мені було 7 років. Сьогодні я заглянув у його будинок, і дідусь побачив, як я дивлюся на цю фотографію. Він підійшов до мене, обійняв і сказав: «Пам’ятай — ніщо не триває вічно, але це ще не означає, що воно того не варто».
Я мати 2 дітей і бабуся 4 онуків. У 17 років я завагітніла двійнею. Коли мій хлопець і друзі дізналися, що я не збираюся робити аборт, всі вони від мене відвернулися. Але я не здалася, не кидаючи школу, влаштувалася на роботу, закінчила інститут і в ньому ж зустріла хлопця, який ось вже 50 років любить моїх дітей, як своїх власних.
Сьогодні я сидів на балконі готелю і бачив, як по пляжу йде закохана парочка. По тому, як вони рухаються, було видно, що вони без розуму один від одного. Коли вони підійшли ближче, я з подивом побачив, що це мої батьки. Хто б міг подумати, що 8 років тому вони ледь не розлучилися.
Сьогодні, через 15 років після смерті мого дідуся, моя 72-річна бабуся знову виходить заміж. Мені 17 років, і за все своє життя я ще ніколи не бачив її такою щасливою. Як же приємно було бачити двох людей, настільки закоханих одне в одного, незважаючи на свій вік. І тепер я знаю — ніколи не буває занадто пізно.
Сьогодні, після того, як ми 2 роки прожили окремо, ми з моєю колишньою дружиною нарешті владнали наші розбіжності і вирішили зустрітися за вечерею. Ми базікали і сміялися 4 години безперервно. А перед тим, як йти, вона віддала мені великий, пухкий конверт. У ньому лежали 20 любовних послань, які вона написала за ці два роки. Конверт був підписаний «Листи, які я не відправила через свою впертість».
Сьогодні зі мною стався нещасний випадок, і у мене на лобі залишилася садно. Лікар обмотав мені голову бинтом і сказав не знімати його цілий тиждень — мені це не сподобалося. Дві хвилини тому в мою кімнату зайшов молодший брат — його голова теж була обмотана бинтом! Мама сказала, що він не хотів, щоб я відчував себе нещасним.
Сьогодні, коли мій 91-річний дід (військовий лікар, орденоносець і успішний бізнесмен) відпочивав на лікарняному ліжку, я запитав у нього, що він вважає своїм найбільшим досягненням. Він повернувся до моєї бабусі, взяв її за руку і сказав: «Те, що я постарів разом з нею».
Сьогодні, в 50-ту річницю нашого весілля, вона посміхнулася мені і сказала: «Шкода, що я не зустріла тебе раніше».
Супрун пояснила, як працюватимуть медичні установи під час воєнного стану