Для бажаючих пожити тут безкоштовно існують волонтерські програми: Українці в Малайзії заробляють від $2 тис

Сьогодні в Малайзії офіційно зареєстровані всього лише 100 українців. Працюють в IT-сфері, а також сферах маркетингу, реклами, туризму. Рівень доходу – від $ 2 тис.

Про це розповідає кянин Євген Іхельзон, який живе в Малайзії три роки. Оселився з родиною на острові Пенанг.

“Деякі українці працюють вчителями англійської і навіть фізкультури. У них зарплата менша, але теж гідна. Ціни в Пенангу київські, але якість життя вище”, – розповідає Євгеній Іхельзон.

“Малайзія – розвинута країна з високим рівнем життя. Держава тут дійсно правова, захищає свої бізнеси. Зняти квартиру, наприклад, можна мінімум на рік, сплативши наперед депозит. Точно так само інтернет і ТБ – тільки довгострокові контракти, які не можна розірвати до закінчення терміну. Перший час ми з друзями знімали кімнату в будинку за 100 доларів в місяць – це звичайне житло в простому районі. Оренда квартир на Пенангу – це 400-700 доларів в місяць. У столиці, звичайно, дорожче. Але це не просто квартира: у кожному комплексі є басейн, тренажерний зал, тенісні корти, дитячі майданчики, зони барбекю”.

Малайзія – мультикультурна країна, яка об’єднання єднала три великі громади: китайську, індійську і малайську. Між собою вони говорять на своїх мовах, а міжнаціональне спілкування – англійською.

“Інші мови не потрібні, всі тебе розуміють. Оскільки раніше країна була британською колонією, серед місцевих збереглося хороше ставлення до європейців. Громадянство отримати вкрай складно, навіть для тих, хто створив сім’я з місцевим. У деяких видах до відкриття бізнесу (наприклад, сфері харчування) іноземців підпускають неохоче і тільки на умовах створення спільного підприємства. Тому українці або працюють на когось, або створюють дрібні бізнеси – у сфері туризму і послуг”.

Для бажаючих пожити в Малайзії безкоштовно існують волонтерські програми: догляд за орангутангами, робота в пабах і серфклубах.

“Три тижні ми волонтерили на острові Борнео, – розповідає тревел-блогер Ірина Журавель. – Жили в гестхаузі, де літній малаєць здає кімнати. За дах і їжу працювали 2-3 години в день – прибирали номери, пляж, заселяли людей. Навколо – приголомшлива природа, відчуваєш себе Робінзоном. Вечорами вчили господаря українським словами – тепер він знає наші “дякую” і “будьмо”. Цей літній рокер, який обожнює стрибати з даху, просить своїх гостей залишати на стіні визнання в любові. Ось і наше “Я тебе кохаю” залишилося серед фраз на різних мовах”.